61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
02 липня 2009 р.
Справа № 22-а-7842/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 23.09.2008р. по справі № 2-а-7880/08/2070
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації , Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації
про зобов'язання щодо перерахунку та виплати належних соціальних виплат,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації, в якому просив:
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації забезпечити перерахунок і виплату належної позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на день фактичного виконання виплати у сумі 2200грн.,
- зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації організувати та проконтролювати призначення позивачу належних соціальних виплат, а також їх виплату у сумі 2200грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2008 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 за 2007 рік щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 за 2007 рік щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити виплату цих коштів.
В частині зобов'язання Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації зробити перерахунок та сплату ОСОБА_1 за 2007 роки щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в позовних вимогах відмовлено.
На зазначену постанову суду Управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не враховані положення Бюджетного кодексу України, Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, ст. ст. 62, 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії.
Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації є органом влади, який у м. Красноград проводить нарахування та виплату соціальних допомог, передбачених ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. У 2007 році відповідач проводив нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, яка значно менша, ніж визначена ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме позивачу 05.11.2007 року було виплачено 100 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначеної норми Закону Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації у 2007 році повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та здійснювати позивачеві нарахування та виплату допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Згідно ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію зазначеної норми на 2007 рік зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення.
З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 100грн. здійснена позивачеві 05.11.2007 року, тобто після визнання неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, орган соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", діяв неправомірно, не на підставі та не у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, управління праці та соціального захисту Красноградської районної державної адміністрації у листопаді 2007 року повинно було нарахувати та сплатити позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, ця норма Закону втратила чинність.
Відповідно до ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати склав з 01 жовтня 2007року склав 460 грн.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного розміру мінімальної заробітної плати у 2007 році, позивач повинен отримати суму компенсації на оздоровлення у розмірі:
460 грн. х 5 = 2300 -100 = 2200 грн.
Таким чином, у 2007 році позивачеві не доплачено 2200гривень.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, обґрунтовано дійшов висновку стосовно обов'язку першого відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 р. відповідно до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність коштів щодо забезпечення виплат щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», серед яких їм надано право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Обов'язок по нарахуванню та виплаті щорічної разової грошової допомоги, яка передбачена ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги та поклала виконання цього обов'язку на органи праці та соціального захисту населення, але зазначені органи не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу у 2007 році щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги про виплату допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою, конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є безпідставним.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 23.09.2008р. по справі № 2-а-7880/08/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Дюкарєва С.В.
Судді
(підпис) (підпис)
Зеленський В.В. Катунов В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2009 р.
Дюкарєва С.В.