61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
11 червня 2009 р.
Справа № 22-а-7607/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання
Представника позивача - Гордієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ в м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 19.12.2008р. по справі № АС 3/686-08
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ДПІ в м. Суми
про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулася до Господарського суду Сумської областi з позовом до ДПІ в м. Суми, в якому просила визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб № 0002361701/0/17-1016/2297504849/81390 від 28.10.2008 р. в повному обсязі на суму 35412,67 грн.
Постановою Господарського суду Сумської областi від 19.12.2008 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 р., Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст.ст. 9, 159 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки № 8328/17-1016/2297504849/147 від 16.10.2008 року «Про результати планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за період з 15.03.2007 р. по 30.06.2007р., ДПІ в м. Суми податковим повідомленням - рішенням № 0002361701/0/17-1016/2297504849/81390 від 28 жовтня 2008р. визначила позивачу податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 35412,67 грн.
В акті перевірки ДПІ в м. Суми зазначає, що ПП ОСОБА_1, застосовуючи спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва в період з 15.03.07р. по 30.06.08р. за підсумками 3-го кварталу 2007 року перевищила гранично допустимі обсяги виручки визначені п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Перевищення виручки від реалізації продукції 500000,00 грн., відповідно до банківських виписок розрахункового рахунку, наданих на перевірку ПП Буцькою О.О., відбулось 06.09.2007 року.
В таблиці № 2.1.2 Акту перевірки «Зведені дані роботи СПД ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування» (стор. 5 Акту перевірки) зазначається, що надходження по банку встановлені перевіркою з урахувань сум ПДВ наростаючим підсумком з початку року складають: 2 кв. 2007 року - 112737,97 грн., 3 кв. 2007 року - 727357,66 грн., 4 кв. 2007 р. - 1563876,08 грн., а всього за 2007 рік - 1563876,08 грн.; 1 кв. 2008р. - 950571,46грн., 2 кв. 2008р. - 1302555,09 грн., а всього за 1 півріччя 2008 року - 1302555,09 грн.
Згідно звітів підприємця платника єдиного податку, виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) склала: 2 кв. 2007 р. - 61262,00 грн., 3 кв. 2007р. - 119659,00 грн., 4 кв. 2007р. - 199764,00 грн., а всього за 2007 рік - 199764,00 грн.; 1 кв. 2008 р. - 79181,00грн., 2 кв 2008 р.- 105585,00 грн., а всього за 1 півріччя 2008 року - 105585,00 грн.
Перевіркою встановлено, що розбіжність між даними звітів платника єдиного податку та даними перевірки виникла за рахунок того, що ПП ОСОБА_1 не в повному обсязі відображала суму коштів, яка фактично отримана на розрахунковий рахунок від здійснення операцій по реалізації товарів. В звітах було відображено суму комісійної винагороди за здійснення операцій з продажу товарів.
Поряд з цим, перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 працювала по договорам комісії на продаж продукції, а саме молокопродукції (сири, масло та інші) та безалкогольні напої за договорами: ТОВ «Біотрейд» м. Чернігів договір № 000196 від 01.08.07р.; ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат», м. Шостка, № 1648 від 01.05.07р. Умови зазначених договорів передбачали, що підприємець ОСОБА_1 як комісіонер, за винагороду, здійснювала від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітентів - ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» та ТОВ «Біотрейд» продаж товарів (продукції) (п.п. 1.1. договору №000196 та п.п. 1.1 договору № 1648). Крім того, за зазначеними договорами товар та грошові кошти за його реалізацію, які отримувала підприємець ОСОБА_1, належать виключно комітентам ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» та ТОВ «Біотрейд» (п. 1.5 договору №000196 та п.п. 1.6. договору №1648). Суми комісійної винагороди перераховуються на рахунок підприємця після підписання акту приймання передачі комісійних послуг в безготівковому порядку окремими сумами та не включаються до складу сум отриманих за реалізований товар (п. 6.7 договору №000196 та п. 6.9 договору №1648)
Отже, згідно зазначених договорів комісії, до складу виручки від реалізації у комісіонера ОСОБА_1 включаються тільки суми комісійної винагороди.
Але не зважаючи на викладене, ДПІ в м. Суми, було зазначено, що підприємцем було перевищено виручку від реалізації 500000,00 грн., встановлену абз. 5 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», та в порушення ст. 5 цього указу не було здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2007 року. Тобто, до складу виручки від реалізації ДПІ в м. Суми було включено не тільки суму комісійної винагороди, а і транзитні кошти, що підлягали перерахуванню комітенту.
Отже, на думку ДПІ в м. Суми, підприємець ОСОБА_1 не мала підстав для застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності в 4 кв. 2007 року, та 1-2 кв. 2008р. році і повинна була з 01.10.2007р. перейти за загальну систему оподаткування.
Згідно вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», та п.п. 9.12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 р., підприємцю ОСОБА_1 було донараховано податок з доходів фізичних осіб за півріччя 2008 року 35412,67 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що комісіонер не має права власності, як на товари отримані від комітента для подальшого продажу, так і на кошти, що є транзитними, і призначаються для перерахування комітенту. Тобто, оскільки комісіонер не має права власності на такі кошти то при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) кошти отримані за реалізований комітентом товар не враховуються.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі за текстом Указ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується до фізичних осіб обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, вищевказана норма передбачає, що виручка, в розумінні Указу - це грошові кошти які фактично отримує (не обов'язково у власність суб'єкт підприємницької діяльності під час перебування на спрощеній системі оподаткування та здійснення підприємницької діяльності як платник цього податку, а тому суми грошових коштів, які отримані суб 'єктом підприємницької діяльності при виконанні договорів комісії є виручкою комісіонера.
Також колегія суддів зазначає, що під час перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування, до нього застосовується «касовий метод» підрахунку обсягу виручки. Суть «касового методу» полягає в тому, що обсяг виручки встановлюється виходячи із суми коштів які отримані платником податку в певному податковому періоді у касу та (або) на розрахунковий рахунок, незалежно від власника цих коштів.
Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції, також посилався на листи Державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва № 2151 від 05.04.04 р., № 9375 від 26.10.05 р, № 2274 від 24.03.06 р., № 2588 від 04.04.06 р., № 97/49 від 27.12.2007р. в яких зазначено, що кошти, які надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком; у склад виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди. Також суд першої інстанції посилався на лист Комітету Верховної Ради від 11.04.2001 № 06-10/206 «Щодо складу обсягу виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку, здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером», в якому зазначено, що обсяг виручки фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким Комісіонером згідно з договором комісії.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що судом першої інстанції допущено порушення абз. «а» п. 4.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючим органом, вичерпний перелік яких (контролюючих органів) закріплено в п. 2.1 ст. 2 зазначеного Закону.
Згідно п. п. 14-9 п.14 Положення «Про Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва», затвердженого Указом Президента України від 25 травня 2000 року № 721/2000, зазначений Державний комітет вправі надавати роз'яснення тільки положень законодавства про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що правом надавати податкові роз'яснення податкового законодавства наділені виключно контролюючі органи (податкові органи), а не Комітети Верховної Ради України чи Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Сумської області від 19.12.2008 року по справі № АС 3/686-08 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської областi від 19.12.2008 року по справі № АС 3/686-08 -задовольнити.
Постанову Господарського суду Сумської областi від 19.12.2008 року по справі № АС 3/686-08 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ в м. Суми про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ в м. Суми про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Калиновський В.А.
Повний текст постанови виготовлений 16.06.2009 р.