61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 квітня 2009 р.
Справа № 22-а-7301/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря Чернової О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Міськкоопринкторг»на постанову господарського суду Полтавської області від 13.01.2009 року по справі № 10/65-08/5018
за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві
до Споживчого товариства «Міськкоопринкторг»
про стягнення заборгованості в сумі 1120 грн.,
Державна податкова інспекція у м. Полтаві (надалі по тексту, позивач), звернулась до суду з позовом до Споживчого товариства «Міськкоопринкторг»(надалі по тексту відповідач), в якому просила суд: стягнути з відповідача заборгованість по штрафній санкції в розмірі 1120 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 13.01.2009 року позов задоволено. Стягнуто з Споживчого товариства "Міськкоопринкторг" заборгованість зі сплати штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 120 грн.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме приписів ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.10. Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, пункту 4.6. Наказу ДПА України від 21.06.2001р. N 253 Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та пункту 6.5. Наказу ДПА України від 13.03.2001р. № 110 Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем проведена перевірка відповідача, за наслідками якої прийнято рішення №0002512306\0 від 11.06.2007 року про застосування до відповідача по справі штрафних (фінансових) санкцій № 0002512306/0 від 11.06.2007 р. у вигляді штрафу у розмірі 1 120 грн.
Судом також встановлено, що охоронець-касир ОСОБА_1, який був присутній при проведенні перенвірки зауважень до акту перевірки не надав та визнав факт реалізації послуг на загальну суму 25 грн. без видачі касового чеку. Також підтвердив невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в фіскальному звітному чеку Z-звіті на суму 131 грн.. Крім того, зазначена обставина підтверджується описом грошових коштів від 26.11.2007 р. та копією чеку від 25.05.2007 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ДПІ у м.Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002512306/0 від 11.06.2007 р., яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1 120,00 грн. у судовому порядку не оскаржено, не скасовано, на момент постановлення судового рішення у даній справі строк звернення з адміністративним позовом про скасування рішення сплинув, у відповідності до ст. 99 КАС України, фінансові санкції по ньому до бюджету не сплачені, а тому підстави для відмови у їх стягненні відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу»завданнями органів державної податкової служби є - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтями 8, 9, 10 Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" в редакції Закону України № 2505-ХУ від 25.03.2005р. (з змінами та доповненнями) визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку.
Відповідно до п. 2 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно наказу ДПА України від 04.04.2002 р. N 155/ДСК перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу - це сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахункових операцій, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та грошових коштів, а також контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення операцій з купівлі продажу іноземної валюти.
Згідно пп. 2.6, 2.7 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 р. № 441 (який діяв під час проведення перевірки) перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби, групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.
Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів") визначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 фактично проводив розрахунки у господарській одиниці, що належить відповідачу, останній був обізнаний щодо даного факту, факт перебування Тернового В.В. у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовується.
Підписання акту перевірки особою, яка на момент перевірки проводила розрахунки, відповідає положенням п. 3 Порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 04.04.2002 р. № 155/ДСК.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 р. № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Положеннями п. 1, п. 9 та п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на приписи ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині незаконності та необов'язковості для виконання спірного рішення є не обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 16 вказаного Закону планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
Пункти 5, 9 статті 9 цього Закону дозволяють не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки про здійснення продажу товарів (робіт, послуг) фізичними особами - суб'єктами господарювання.
Відповідно до п. 7 ст. 9 Закону, при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).
Відповідно до п. 9 ст. 9 Закону, при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (наданні послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику, у разі коли такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
Згідно з п. 1 та п. 4 ст. 17 та ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог якого до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, у п'ятикратному розмірі суми, не яку виявлено невідповідність (ст. 22 цього Закону).
Сума фінансових санкцій згідно із ст. 25 цього Закону підлягає перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення ДПІ у м. Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1120 грн. за № 0002512306/0 було прийнято 11.06.2007 р. та відповідачем не оскаржено, фінансові санкції до бюджету не сплачені.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що строк звернення з адміністративним позовом про скасування рішення сплинув, оскільки відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Міськкоопринкторг»-залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 13.01.2009 року по справі № 10/65-08/5018
-без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) Я.М.Макаренко
(підпис) С.В. Дюкарєва
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова
Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2009 р.