61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 квітня 2009 р.
Справа № 22-а-7330/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря Чернової О.П.
представника відповідача: Бібік В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2008 року по справі № АС 16/548-08/5021
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення,
Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту, позивач), звернулась до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2008 року № 0000731711/0 про нарахування податку на додану вартість на суму 53270,31 грн. та штрафних санкцій на суму 26635,16 грн., а всього на суму 79905,47 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 04.12.2008 року відмовлено в задоволенні позову.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5, п. 7.7 ст. 7 «Про податок на додану вартість», п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт № 95/17-2/3078321488/146 від 06.04.2007р., яким встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарські операції з ПП «Гранд і ТОВ «Сінтон», ПП «Степс-2001»та ТОВ «Дай».
Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних, у листопаді-грудні 2005 року приватним підприємством «Гранд і К»видано дві податкові накладні на поставку зерна (ячменю) № 112 від 15.11.2005р. на суму - 10064,02 грн., в тому числі ПДВ -1677,34 грн. та № 143 від 30.12.2005р. на суму 81895,56 грн., в тому числі ПДВ - 13649,26. Також, у грудні 2005 року приватним підприємством «Степс-2001»видано позивачу податкову накладну № 1526 від 27.12.2005р. на поставку будматеріалів в сумі 39406,80 грн. в тому числі ПДВ - 6567,80 грн.
Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним відображені позивачем у складі податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2005 року.
Судом також встановлено, що відповідно до інформації, наданої ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, приватне підприємство «Гранд і К»не знаходиться за своєю юридичною адресою, не звітує до податкових органів та визнано банкрутом, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване (акт № 4/24-017 від 17.11.2005р.).
Відповідно до інформації, наданої ДПІ у Оболонському районі м. Києва, приватне підприємство «Степс-2001»податкову звітність не подає, рішенням господарського суду м. Києва державна реєстрація скасована, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 11.12.2001р. В березні 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтон»було видано податкову накладну № 32 від 19.03.2006р. на поставку товару (будматеріалів) в розмірі 68500,02 грн. в тому числі ПДВ -11416,67 грн.
Зазначена сума податку на додану вартість позивачем була включена до складу податкового кредиту і відображена у податковій декларації за березень 2006 року. Відповідно до інформації, наданої ДПІ у Печерському районі м. Києва, рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2003р. державну реєстрацію ТОВ «Сінтон»скасовано, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано (акт № 2919 від 19.12.2003р.). Також, у березні та у серпні 2006 року позивачу було поставлено товарів (пшениці та рапсу) і видано ТОВ «Дан»податкові накладні № 41 від 07.03.2006 р. на суму -69819.50 грн. в тому числі ПДВ- 1636,58 грн. та № 128 від 29.08.2006 р. в сумі - 60000.00 грн. в тому числі ПДВ -10000 грн.
Судом також встановлено, що на запит Конотопської МДПІ Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва повідомила, що рішенням Оболонського районного суду м.Київа № - 2-1390 від 27.02.2003р. установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Дан»визнано недійсними, актом № 1 від 20,03.2003р. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Дан»- анульовано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно включено суми ПДВ до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2005 року в розмірі 20217,06 грн.; за березень 2006 року - 23053,25 грн.;за серпень 2006 року - 10000 грн., а всього - 53270,31 грн., оскільки на період здійснення перевірки позивача, видаткові та податкові накладні, договори про постачання товару, а також інші документи, що підтверджують оплату даного товару, за поясненнями позивача, відсутні у зв'язку з їх втратою. Крім того, судом зазначено, що безпосередні контрагенти позивача, ПП «Гранд і ТОВ «Сінтон», ПП «Степс-2001»та ТОВ «Дай»не є платниками ПДВ, оскільки свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовані.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу»завданнями органів державної податкової служби є - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно п.2 ст.11 наведеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 зазначено, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних Платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтверджуючих документів, зокрема, судового рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Пунктом 1.3.статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платником податку на додану вартість вважається особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Згідно до приписів п.9.8 ст.9 зазначеного Закону реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що на час видачі позивачеві податкових накладних ПП «Гранд», ТОВ «Сінтон», ПП «Степс-2001»та ТОВ «Дай»не мали статусу платника податку на додану вартість, оскільки їх свідоцтва платника ПДВ було анульовано, відповідним Актом ДПІ.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 з урахуванням змін та доповнень (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку (пункт 5 Порядку № 165).
У підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у ув'язку з придбанням товарів та послуг, не підтверджені податковими накладними чи іншими документами.
Згідно з Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429 анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про безпідставне включено позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі податкових накладних, які видані юридичними особами, що не мають статусу платника ПДВ, а саме у грудні 2005 року в розмірі 20217,06 грн.; у березні 2006 року - 23053,25 грн.; у серпні 2006 року - 10000 грн.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 04.12.2008 року по справі № АС 16/548-08/5021 -без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Н.В.Шевцова
Судді: С.В. Дюкарєва
Я.М.Макаренко
Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2009 р.