Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" лютого 2009 р. Справа № 29/70-09
вх. № 1280/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - Тарасов А.Г. за довіреністю №08-11/3683/2-08 від 25.12.2008р.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю магазину у літері "А-1" по вулиці Тимурівців, 25-А, загальна площа приміщень першого поверху №№1,2 якої складає 30,2 м.кв., де основна - 26,4 м.кв., допоміжна - 3,8 м.кв.
Представник позивача у судове засідання не з"явився.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі магазину, літ. "А-1", по вулиці Тимурівців, 25-А. Земельна ділянка, на якій виконано будівництво, перебуває у користуванні позивача на підставі договорів оренди землі №640967100016 від 29.12.2008р. та №640967100017 від 29.12.2008р. Відповідно до пункту 15 зазначених догворів обидві земельні ділянки передані позивачу в оренду для будівництва магазину.
Як свідчать матеріали справи, комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 03.02.2009р. було проведено технічну інвентаризацію нежитлової будівлі. Згідно технічного паспорту загальна площа приміщень першого поверху №№1,2 нежитлової будівлі магазину у літері "А-1" по вулиці Тимурівців, 25-А, м. Харків, загальна площа складає 30,2 м.кв., де основна - 26,4 м.кв., допоміжна - 3,8м.кв.
З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі, позивачем було замовлено відповідний технічний висновок. Відповідно до розділу "Висновки" технічного висновку, технічний стан будівельних конструкцій на момент обстеження забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація будівлі за її цільовим призначенням, як магазину, не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам.
Позивач посилається на те, що у зв"язку з тим, що будівництво виконано позивачем без дозволу на початок будівельних робіт, тобто самочинно, не є можливим ввести будівлю до експлуатації та зареєструвати права на неї у встановленому законодавством порядку.
Але, згідно ч.1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.
Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання
Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач у позовній заяві не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (61170, м. Харків, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю магазину у літері "А-1" по вулиці Тимурівців, 25-А, загальна площа приміщень першого поверху №№1,2 якої складає 30,2 м.кв., де основна - 26,4 м.кв., допоміжна - 3,8 м.кв.
Суддя