ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"12" березня 2009 р.
Справа № 25-11/28-08-501
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання: Соломахіній О.О.
за участю представників сторін:
від позивача -Тітова Л.О.
від третьої особи -Матрос Т.І.
від відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення господарського суду Одеської області від 26 січня 2009 року
у справі № 25-11/28-08-501
за позовом Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Цебриківська селищна рада Великомихайлівського району Одеської області
про стягнення 17000 грн. штрафу та 17000 грн. пені
Відповідно до рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.07.2007 р. № 37-рш по справі № 97-01/2006 на фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн., згідно ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за порушення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 означеного Закону. Оскільки вказане рішення отримано підприємцем ОСОБА_1 10.07.2007 р., однак у двомісячний строк штраф не був сплачений, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 08.02.2008 р. звернулось з позовом про стягнення штрафу в сумі 17000 грн. у судовому порядку із нарахуванням пені у розмірі 17000 грн. за період з 11.09.2007 р. по 08.02.2008 р., згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (а. с. 2-4 т. 1).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на незаконність та необґрунтованість рішення Адмінколегії Одеського облтервідділення АМКУ від 05.07.2007 р. № 37-рш (а. с. 42 т. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2008 р. до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Цебриківську селищну раду Великомихайлівського району Одеської області (а. с. 72 т. 1).
Цебриківська селищна рада у письмових поясненнях зазначила, що СПД ОСОБА_1 не є монополістом по водозабезпеченню населення смт. Цебрикове (а. с. 106 т. 1).
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2008 р. (суддя Власова С.Г.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2008 р., у позові відмовлено (а. с. 124-128 т. 1, 37-43 т. 2).
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2008 р. судові рішення попередніх інстанцій скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Одеської області (а. с. 64-68 т. 2).
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2009 р. (суддя Малярчук І.А.) у позові відмовлено. За висновком суду першої інстанції, рішення Адмінколегії Одеського обласного тервідділення АМКУ є необґрунтованим, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не є належним доказом у розумінні ст. 32 ГПК України, відповідно до чого і заявлення позивачем до стягнення штрафу та пені є неправомірним (а. с. 132-134 т. 2).
Не погодившись із рішенням суду, позивач 11.02.2009 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає безпідставними висновки суду першої інстанції і такими, що не ґрунтуються на законі. Одночасно скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги з причини отримання рішення суду по закінченню строку на його оскарження. Клопотання задоволено судовою колегією відповідно до ст. ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 19.02.2009 р.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач послався на неправомірність рішення прийнятого органом Антимонопольного комітету України, просив рішення суду залишити без змін.
Цебриківська селищна рада у судовому засіданні апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду, виходячи із наступного.
Гр. ОСОБА_1 зареєстрована Великомихайлівською райдержадміністрацією 24.11.2004 р. як фізична особа -підприємець, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 (а. с. 15 т. 1).
05.07.2007 р. Адміністративною колегію Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 37-рш по справі № 97-01/2006, яким визнано, що СПД ОСОБА_1 в 2006 р. на ринку надання послуг централізованого водопостачання в територіальних мережах водопровідних мереж, які експлуатуються останньою, що розташовані в смт. Цебрикове, займає монопольне становище з часткою, яка перевищує 35%. Дії СПД ОСОБА_1 у вигляді не здійснення процедури щодо розробки, погодження та затвердження ІТНВПВ згідно нового Порядку розроблення та затвердження ІТНВПВ, затвердженого наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 15.11.2004 р. № 205, визнані порушенням п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вчинене порушення накладено штраф у розмірі 17000грн. згідно ст. 52 означеного Закону (а. с. 7-11 т. 1).
06.07.2007 р. Одеське обласне територіальне відділення АМКУ листом за вих. № 1345-01/2007 надіслало на адресу підприємця ОСОБА_1 вказане рішення з вимогою про сплату штрафу у двомісячний строк, яке отримано останньою 10.07.2007 р., що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (а. с. 12-14 т. 1).
На день звернення з даним позовом та на теперішній час підприємцем ОСОБА_1 рішення Адмінколегії Одеського облтервідділення АМКУ від 05.07.2007 р. не оскаржено, штраф не сплачено.
Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення його сплати.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом, а їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно частин 2, 3, 5, 7, 9 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують їх в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 цього Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Тобто цей строк є присікальним.
У п. 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” наведено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення АМКУ чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України “Про захист економічної конкуренції”), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
З огляду на наведене господарський суд, встановивши, що рішення у встановленому законом порядку не оскаржувалося і двомісячний присікальний строк для його оскарження сплинув, повинен був дійти висновку про те, що рішення залишається чинним і обов'язковим до виконання.
Враховуючи, що розмір штрафу та пені, визначений позивачем у відповідності із приписами частин 2, 5 ст. 52, ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, позов про стягнення штрафу та пені підлягає задоволенню.
Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при розгляді спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2009 р. у справі № 25-11/28-08-501 скасувати, позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України: штраф в сумі 17000,00 грн.; пеню в сумі 17000,00 грн.; держмито в сумі 510,00 грн., у т. ч. за перегляд рішення в апеляційному порядку; витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.