61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
06 квітня 2009 р.
Справа № 22-а-6673/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 04.12.2008р. по справі № 2-а-4118/08/1813
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від04.12.2008 року частково задоволено позовні вимогиОСОБА_1. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити позивачу донарахування та виплату до пенсії з підвищенням її на 25% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити позивачу донарахування та виплату до пенсії з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 року по 04.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилаються на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, не здійснює позивачу виплати, у відповідності до вимог зазначеного Закону посилаючись на відсутність у нього коштів на такі виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з 9 липня 2007 року, відповідно до ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , оскільки положення цієї статті втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
Також, колегія суддів, вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з травня 2008 року, на підставі та у розмірах, встановлених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач з 22.05.2008 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, враховуючи, що відповідач протягом 2007 року здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але лише у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни та протягом 2008 року здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, колегія суддів, вважає обґрунтованими висновки суду щодо покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу за 2007 рік донарахування та виплату до пенсії з її підвищенням на 25 % та за 2008 рік донарахування та виплату до пенсії з її підвищенням на 20%, враховуючи нараховану та виплачену доплату.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році здійснював позивачу виплату надбавки до пенсії, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" у розмірі 122,55 грн. (в тому числі у липні 20,30 грн., серпні 20,30 грн., вересні 20,30 грн., жовтні 20,55 грн., листопаді 20,55 грн., грудні 20,55 грн. ), а у 2008 році, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 340,40 грн. ( в тому числі у травні 48,10 грн., червні - 48, 10 грн.; липні - 48,20 грн.; серпні - 48,20грн.; вересні - 48,20грн., жовтні 49,80 грн., листопаді 49,80 грн.).
Таким чином, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 742,65 грн. (в тому числі у липні 4,06+406 =410,06 х 30%=123,02 грн. ; серпні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн. ; вересні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; жовтні 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; листопаді 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; грудні 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.)
З 22.05.2008 року по 04.12.2008 року відповідач також мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 1021,20 грн. (в тому числі у травні 481х30%=144,3 грн.; червні 481х30%=144,3 грн.; липні 482х30%=144,6 грн.; серпні 482х30%=144,6 грн.; вересні 482х30%=144,6 грн. ; жовтні 498х30%=149,4 грн., листопаді 498х30%=149,4 грн )
Враховуючи, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідачем було нараховано та сплачено позивачу доплату до пенсії у розмірі 122,55 грн. та з 22.05.2008 року по 04.12.2008 року у розмірі 340,40 грн., доплаті підлягає сума , що складає 1300,90 грн (742,65+1021,20 -340,40 -122,55 = 1300,90 грн ).
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропущення строку звернення до суду з позовом, враховуючи положення ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 04.12.2008р. по справі № 2-а-4118/08/1813 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Шевцова Н.В.
Судді
Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М.
Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2009 р.