2/622/610/2013
Справа № 622/1401/13-ц р.
13.12.2013 смт. Золочів
Золочівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Калайди І.С .,
при секретареві Бойко І.О .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи, втратившої право користування житловим приміщенням, -
25.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати відповідача тако, що втратила право користуванням житлом в будинку за адресою: АДРЕСА_1. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві власності належить зазначене домоволодіння. В будинку з його згоди з 2011 року була зареєстрована його дружина - ОСОБА_2 04.05.2012 рішенням Золочівського районного суду Харківської області шлюб між ними розірвано. З цього ж місяця відповідачка змінила своє місце проживання та виїхала з його будинку. На його неодноразові прохання знятися з реєстрації ОСОБА_2 відмовлялася, а її реєстрація створює ряд першкод у реалізації його цивільнизх прав.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла письмова заява про підтримання позовних вимог у повному обсязі, клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також згоду з ухваленням заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, не повідомивши причину неявки, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судового виклику.
Зі згоди позивача суд ухалює рішення в заочному порядку, що що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності члена сім'ї без поважних причин більш ніж один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2010 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, доказом чого є витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №33595843 від 26.03.2012 року (а.с.9).
З отриманої від Золочівського РС ГУ ДІМ України в Харківській області інформації встановлено, що за зазначеною адресою зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
З актів, складених депутатом Феськівської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_3, мешканців села ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 10.12.2012 р., 13.02.2013 р., 15.04.2013 р., 20.07.2013 р., 24.10.2013 р., встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, не проживає з 10.03.2012 року ( а.с.10-14).
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України). Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач не надав суду належних доказів поважності своєї відсутності у спірному будинку, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.
Таким чином, вважається доведеним той факт, що відповідачка у будинку не проживає без поважних причин понад один рік, у зв'язку з чим втратила своє сервітутне право на спірне житло.
Керуючись ст. ст. 6, 10, 60, 88, 214, 224-226 ЦПК України, ст. 405 ч.2 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщеням в будинку, розташованому по АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, - з дня отримання копії рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: Калайда І.С.
.