Справа № 570/1158/15-ц
Номер провадження 2/570/692/2015
24 червня 2015 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Остапчук Л.В.
при секретарі Захарук Г.Л.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача, адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача, адвоката ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно,
Дана справа знаходиться в провадженні Рівненського районного суду і відповідно до автоматизованого розподілу передана судді Остапчук Л.В.
В судовому засіданні суддя подала заяву про самовідвід, мотивуючи її тим, що вона слухала справу за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, у якому було ухвалено рішення про задоволення позову. Однак це рішення було скасоване рішенням апеляційного суду Рівненської області і в позові ОСОБА_3 було відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суддя висловила свою думку відносно заповіту і спадкового майна, зокрема земельних ділянок. По обох справах спірними є одні і ті ж земельні ділянки.
Заслухавши думку сторін і їх представників, які не заперечили проти задоволення заяви про самовідвід судді, суд вважає, що в даній справі доцільно задовольнити заяву про самовідвід головуючого у справі судді.
Відповідно до ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він брав участь під час попереднього вирішення справи, якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Стаття 21 ЦПК України встановлює випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.
Законодавством не встановлено вичерпний перелік для відводу (самовідводу) судді, що надає можливість у кожному окремому випадку вирішувати питання про його об'єктивність і неупередженість.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року в справі "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Так, у п.п.66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.
Хоча суддя Остапчук Л.В. при розгляді даної справи ні прямо, ні опесередковано не заінтересована в результаті розгляду справи, вона діє відповідно до Закону і підпорядковується лише йому, однак в 2014 році вона слухала справу за позовом ОСОБА_3 до Великожитинської сільської ради Рівненського району про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом і рішенням Рівненського районного суду від 18 вересня 2014 року під її головуванням позов ОСОБА_3 було задоволено повністю і визнано за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, право власності на земельні ділянки. Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2015 року дане рішення було скасоване, а в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В справі, яка зараз знаходиться у провадженні судді Остапчук Л.В., є вимога про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування. При розгляді справи в 2014 році у судді вже склалася відповідна думка стосовно земельних ділянок, які спадкуються та заповіту від імені ОСОБА_6, вона її висказала в рішенні суду і це може вплинути на прийняття рішення в даній справі, тому з метою попередження негативної думки сторін, недопущення надходження необ'єктивних скарг сторін, виключення в майбутньому сумнівів сторін в об'єктивності та неупередженості судді, виходячи з етичних і моральних засад, є доцільне задоволити заяву судді про самовідвід.
В даному випадку приймається до уваги право учасників процесу на справедливий суд, що закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А незаявлення самовідводу чи незадоволення заяви про самовідвід в справі може сприйматися сторонами як порушення їх права на справедливий суд. Зважаючи на викладене суд вважає за доцільне задовольнити заяву про самовідвід.
Керуючись ст.ст.20, 21, 23, 24, 25 ЦПК України, суд, -
Заяву судді Остапчук Л.В. про самовідвід - задоволити.
Відвести суддю Остапчук Л.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Справу передати в канцелярію суду для її перерозподілу в порядку автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7