Справа № 569/4342/14-ц
01 липня 2015 року м. Рівне
Рівненський міський суд у складі :
головуючого - судді Кучиної Н.Г.
при секретарі Соломон О.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Федерація плавання України про стягнення безпідставно отриманих коштів, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2013 року ОСОБА_3 були помилково перераховані кошти ОСОБА_4, оскільки у неї не було жодних підстав для надання грошових коштів в сумі 40 000 гривень. Просить суд позовні вимоги задоволити та стягнути з ОСОБА_4 на її користь 40 000 грн безпідставно отриманих коштів та стягнути судовий збір.
Ухвалою суду до участі у справі, за клопотанням позивача, було залучено Федерацію плавання України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позову, надали письмові заперечення. Суду додатково пояснили, що ОСОБА_4 є залуженим тренером України, і у зв»язку з підготовкою спортсменів до змагань, зокрема ОСОБА_6, він отримував, зокрема і від ОСОБА_3, як спонсора, грошові кошти, в тому числі і 40 000 грн., вказані кошти були надані для відшкодування витрат останнього, пов»язаною з офіційною підготовкою спортсменів до змагань з плавання. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Федерації плавання України, в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи, повідомлявся заздалегідь та належним чином, письмових пояснень суду не надіслав.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.
Судом встановлено, що 06 серпня 2013 року відповідно до видаткового касового ордеру ФОП ОСОБА_3 видала ОСОБА_4 40 000 гривень, де особисто розписалась від імені керівника та бухгалтера ( а.с. 99)
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, роз»ясніє особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях..
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 000,00 грн., які він нібито безпідставно передав відповідачеві, на підтвердження чого посилається на відсутність договору чи іншої правової підстави для такої передачі.
Разом з тим, відсутність письмового правочину сама по собі не є достатньою підставою для стягнення грошових коштів у порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України.
Зазначене стверджується як суб'єктним складом учасників спірних правовідносин, їхньою поведінкою, так і вимогами ст. 1212 ЦК України, під дію якої вказані правовідносини не підпадають.
Судом встановлено, що учасниками спірних правовідносин по суті є дві фізичні особи, з яких одна особа добровільно та особисто передала іншій грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., про що останніми складено видатковий касовий ордер, як доказ такої передачі та підтвердження намірів сторін щодо її здійснення.
Тобто не відбулося зі сторони відповідача заволодіння та збагачення за рахунок позивача його майном - грошовими коштами.
Вказане також підтверджується тим, що з моменту передачі грошових коштів від позивача відповідачу і до моменту звернення до суду (виявлення помилки у передачі грошових кошів) пройшло понад 7 місяців.
Представник позивача в судовому засіданні визнала той факт, що ОСОБА_4 є заслуженим тренером України, займається учбово-тренувальною діяльністю з плавання, підготовкою спортсменів до участі з різного роду спортивних змагань, у тому числі підготовкою спортсменів з плавання до виступу на міжнародних турнірах тощо. Специфіка діяльності відповідача полягає у тому, що він готує спортсменів до змагань, які є членами Федерації плавання України чи її місцевих осередків, різних спортивних клубів, одним з яких є спортивний комплекс «Метеор».
Судом, також встановлено, що Федерація плавання України є громадською організацією, вступний внесок якої складає 1 грн., то фінансування такої діяльності здійснюється шляхом перерахування грошових коштів спонсорами підприємствами (підприємцями).
ОСОБА_3 є членом спортивного комплексу «Метеор» у якому працює фінансовим директором. У свою чергу спортивний комплекс «Метеор» є членом громадської організації «Федерація плавання України».
Таким чином, виходячи з характеру фінансування громадської організації «Федерація плавання України», в рамках спонсорства, ОСОБА_3 будучи підприємцем, надала кошти необхідні для підготовки спортсмена до змагань.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 40 000 гривень були передані ОСОБА_4 як тренеру ОСОБА_6
Судом також встановлено, що кошти в сумі 40 000 гривень, отримані згідно видаткового касового ордеру від 06.08.2013 року ( а.с.4 ) були витрачені ОСОБА_4 саме на закупівлю комбінезонів для плавання та відповідних медичних препаратів, що стверджується видатковою накладною №РН-0000373 від 06.08.2013 року на суму 23 886,00 грн., видатковою накладною №ЦА-Рн-0001986 від 15.08.2013 року на суму 5 045,15 грн., видатковою накладною №ЦА-Рн-0002186 від 15.10.2013 року та товарним чеком №1907 від 02.11.2013 року на суму 4 380,00 грн.( а.с. 167- 170) для підготовки ОСОБА_6 до змагань.
Суд приходить до переконання, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав , у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, для відшкодування витрат відповідача, пов'язаних із підготовкою спортсменів до змагань, придбання у майбутньому спортивного інвентаря. Крім того, грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.
За таких обставин, посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, необґрунтовані.
Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Суд зауважує на наступне, що посилання позивача на безпідставність та помилковість передачі коштів спростовуються таким.
Учасниками спірних правовідносин по суті є дві фізичні особи, з яких одна особа добровільно та особисто передала іншій грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., про що останніми складено видатковий касовий ордер, як доказ такої передачі та підтвердження намірів сторін щодо її здійснення.
Важливим є той факт, що участь у таких правовідносинах двох фізичних осіб виключає помилковість передачі грошових коштів, оскільки така помилка є можливою за умови безготівкового перерахування грошових коштів (помилка у рахунку, чи його цифрі, на який здійснюється безготівкове перерахування грошових коштів, або у контрагентів, на рахунок якого таке перерахування здійснено, тощо), а не при безпосередній передачі грошових коштів.
Тобто, оскільки передача коштів підтверджується видатковим касовим ордером, то це доводить той факт, що кошти не могли бути передані помилково та безпідставно.
Усе наведене свідчить про існування між сторонами зобов'язальних правовідносин, у яких відповідач надавав послуги по підготовці спортсменів до офіційних них міжнародних змагань з плавання(Чемпіонати Світу,Чемпіонати Європи, тощо),а позивач забезпечував фінансування таких послуг,зокрема шляхом передачі грошових коштів відповідачу для матеріально-технічного забезпечення спортсмена( для придбання плавальних костюмів, медикаментів, тренажерів, проживання, харчування, тощо).
Відсутність письмового правочину сама по собі не є достатньою підставою для |стягнення грошових коштів у порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Разом з тим, отримані відповідачем кошти не можна вважати такими, що отримані без достатньої правової підстави, оскільки вони були отримані на підставі правочину, який містить в собі елементи договору підряду.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою отримання коштів.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, для відшкодування витрат відповідача, пов'язаних із підготовкою спортсменів до змагань, придбання у майбутньому спортивного інвентарю.
Крім того, грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.
Тобто, правочин по передачі коштів позивачем відповідачу є формою передачі коштів спонсорами підприємцями для фінансування підготовки тренерського складу і спортсменів, є договором, укладення яких є багаторічною практикою при підготовці до великих спортивних змагань, міжнародних чемпіонатів, тощо, що зумовлено специфікою їх фінансування.
За таких обставин, посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, необгрунтовані.
Розглянувши дану цивільну справу у межах заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,61,88,208,212-215,218,223,292-294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Федерація плавання України про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Рівненського міського суду Кучина Н.Г.