Справа № 569/6416/15-ц
25 червня 2015 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Сидорука Є.І.,
при секретарі Патій Н.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по сплаті аліментів, -
ОСОБА_3 звернулась в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по сплаті аліментів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням у справі та на підставі виконавчого листа Рівненського міського суду від 25 лютого 2014 року ОСОБА_4 було зобов'язано виплачувати їй аліменти на утримання синів по 550 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14 лютого 2014 року до досягнення дітьми повноліття. В період з 14 лютого 2014 року по 28 квітня 2015 року, відповідачем не сплачувались або не виплачувались не в повному обсязі аліменти на утримання дітей. Загальна сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів, яка виникла з 01 березня 2014 року, згідно з розрахунком державного виконавця від 14 квітня 2015 року становить 8 791,28 грн. За її розрахунками за період з 01 березня 2014 року по 28 квітня 2015 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь складає 18 505 грн.
22 червня 2015 року представник позивача подав до суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені, а факти викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд, стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 8 791,28 грн. та неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 18 505 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити, з підстав викладених у письмових запереченнях.При цьому вказав, що позивачем невірно обрахована заборгованість по неустойці.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що на підставі рішення Рівненського міського суду від 25 лютого 2014 року було видано виконавчий лист №569/2390/14-ц, на підставі якого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2, по 550 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 лютого 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.
Із лютого 2014 року ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, або сплачує їх в значно меншому розмірі ніж потрібно, в результаті чого утворилася заборгованість, про що свідчить розрахунок державного виконавця.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця відділу Рівненського міського управління юстиції Левчук Ю.С. встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів згідно виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №569/2390/14-ц від 13.03.2014 року станом на 31.03.2015 року становить 8 791,28 грн.
Так, відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
За вимогою п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Оцінюючи в сукупності достовірно встановлені докази, суд прийшов до висновку, що у відділі ДВС Рівненського міського управління юстиції знаходиться на виконані виконавчий лист, за яким нарахована заборгованість в сумі 8 791,28 грн., станом на 31.03.2015 р.
За наведених обставин вбачається, що позовна вимога в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості по аліментах в розмірі 8 791,28 грн. задоволенню не підлягає, оскільки є чинним рішення суду, виконавчий лист на підставі даного рішення звернутий до виконання, а задоволення позову призведе до подвійного стягнення заборгованості з аліментів.
Відповідно до ч.1ст. 196 СК України та розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.22 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що нарахування пені обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів, тобто неустойка за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за кожен день прострочення без її накопичення, а кількість днів обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати повної суми заборгованості.
Таким чином, при винесення рішення про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд приймає до уваги розрахунок відповідача та зменшує розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При частковому задоволенні позову, суд виходить з загальних засад цивільного законодавства, а саме вимог справедливості, добросовісності та розумності.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212-215, 218, 294, 296, 297 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 2594,11 грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Сидорук Є.І.
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2015 року.
Суддя : Сидорук Є.І.