вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.09.09Справа №2а-6658/09/4/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участю представників сторін:
від позивача - Коробко Н.С.,
від відповідача - Дем'янова І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда»
до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим
про визнання недіючими рішень
Суть спору: Державне підприємство «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим (далі - відповідач) про визнання недіючими рішень про застосування фінансових санкцій і нарахування пені від 24.03.2009 року №321, №322, №323 та від 23.03.2009 року № 259 і №260. Позов мотивовано порушенням порядку нарахування штрафних санкцій і необґрунтованістю зазначених рішень.
Ухвалами суду від 25.05.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що спірні рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства про пенсійне страхування.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.
Застосування фінансових санкцій, передбачених законом, віднесено до компетенції управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, які є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України, відповідно до пп. 1.1, пп. 5 пп. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за N 442/6730.
Таким чином, відповідач під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між сторонами, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, страхувальником і платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Згідно із ст. 1 цього Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється, в тому числі, на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків.
Згідно із ч. 6 цієї статті страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для виду страхувальника, яким є позивач являється календарний місяць.
Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 (в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень) передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду України застосовувати до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Судом встановлено що за рішенням від 23.03.2009 №259 року на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1611,62 грн. і нараховано пеню у сумі 117524,69 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.12.2005 року по 20.12.2006 року. Згідно із рішенням від 23.03.2009 року №260 застосовано фінансові санкції на суму 258267,57 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за той же період.
Рішення від 24.03.2009 року №№ 321, 322, 323 мотивовані несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) сум страхових внесків за період з 22.01.2007 року по 22.12.2008 року, застосовані суми штрафів і пені: за рішенням №321 - 88906,29 грн. штрафу та 61696,35 грн. пені; №322 - 72701,49 грн. штрафу; №323 - 180932,69 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону№1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкції в порядку календарної черговості їх виникнення. У випадку коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Таким чином, зарахування сум сплачених страхових внесків на погашення недоїмки за різні періоди не суперечить положенням Закону №1058.
Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Санкції, застосовані відповідачем за спірними рішеннями є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.
В розрахунку фінансових санкцій, застосованих за рішеннями від 23.03.2009 №259 і №260 зазначено, що позивач припустився несвоєчасної сплати сум страхових внесків, за граничними датами сплати з 20.12.2005 року по 20.12.2006 року. При цьому в погашення суми заборгованості зараховувались кошти сплачені в період з 16.05.2006 року по 20.07.2007 року. Таким чином, граничні терміни сплати сум страхових внесків є датами порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а дати сплати коштів в рахунок погашення заборгованості (останньою з яких є 20.07.2007 року) слід вважати днями виявлення органом Пенсійного фонду України фактів порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.
За таких обставин, спірні рішення від 23.03.2009 №259 і №260 прийняті із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через шість місяців з дня виявлення порушення та більш ніж через рік з дня порушення суб'єктом господарювання вимог ч. 6 ст. 20 Закону №1058.
Рішення від 24.03.2009 року № 321 прийнято за затримку сплати страхових внесків у строк до 30 календарних днів включно (нараховані штрафні санкції по у десятивідсотковому розмірі від суми сплачених внесків). Відповідно до розрахунку суми штрафних санкцій (а.с. 18, 19), вони (санкції) застосовані за несвоєчасну сплату сум страхових внесків, за граничними датами сплати з 20.06.2007 року по 22.12.2008 року. При цьому в погашення суми заборгованості зараховувались кошти сплачені в період з 27.07.2007 року по 15.01.2009 року.
Дослідивши розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, застосовано штраф за затримку на строк у 24 календарних дні граничних термінів сплати сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати є 22.12.2008 року, а датою фактичної сплати - 15.01.2009 року у сумі 4994,40 грн. (у тому числі по особовому рахунку 4%, 32%, 42% у розмірі 4400,00 грн., по особовому рахунку 1-5% у розмірі 594,40 грн.) і нараховано пеню: за затримку на строк у 24 календарних дні граничних термінів сплати сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати є 22.12.2008 року, а датою фактичної сплати - 15.01.2009 року у розмірі 1198,66 грн.; за затримку на строк у 39 календарних днів граничних термінів сплати сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати є 22.12.2008 року, а датою фактичної сплати - 30.01.2009 року у розмірі 7,80 грн.; за затримку на строк у 43 календарних дні граничних термінів сплати сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати є 22.12.2008 року, а датою фактичної сплати - 03.02.2009 року у розмірі 1737,45 грн. - всього (пені) на суму 2943,91 грн.
Таким чином, рішення від 24.03.2009 року № 321 підлягає скасуванню в решті частині суми застосованих санкцій (штраф у сумі 83911,89 грн., пеня у розмірі 58752,44 грн.), як таке, що прийнято в цій частині із порушенням вимог ст. 250 ГК України.
Рішення від 24.03.2009 року № 322 прийнято у зв'язку із затримкою сплати страхових внесків у строк до 90 календарних днів включно (нараховані штрафні санкції по у двадцятивідсотковому розмірі від суми сплачених внесків). Відповідно до розрахунку (а.с. 18, 19) санкції застосовані за несвоєчасну сплату сум страхових внесків, за граничними датами сплати з 20.04.2007 року по 22.12.2008 року. При цьому в погашення суми заборгованості зараховувались кошти сплачені в період з 09.07.2007 року по 03.02.2009 року. В межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, застосовано штраф за затримку на строки у 39 календарних днів і 43 календарних дні термінів сплати сум страхових внесків, за якими граничним терміном сплати є 22.12.2008 року, а датами фактичної сплати - 30.01.2009 року і 03.02.2009 року в загальній сумі 8121,16 грн.
В решті частині (штраф на суму 64580,33 грн.) вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки воно порушує вимоги ст. 250 ГК України.
Рішення від 24.03.2009 року № 323 у повному обсязі прийнято із порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції, застосовані за цим рішенням, пов'язані із затримкою сплати сум страхових внесків більш ніж на 90 днів (50 відсотків від суми платежу). При цьому найпізнішою датою граничного строку сплати сум страхових внесків є 21.01.2008 року, а датою фактичної сплати - 29.04.2008 року.
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги про визнання недіючими спірних рішень, замість визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, рішення відповідача від 23.03.2009 №259, від 23.03.2009 №260 та від 24.03.2009 року № 323 слід визнати протиправними і скасувати в повному обсязі, рішення від 24.03.2009 року № 321 підлягає визнанню частково протиправним і скасуванню в частині застосування штрафу на суму 84506,29 грн. і нарахування пені у розмірі 58895,10 грн., рішення від 24.03.2009 року № 322 - в частині застосування штрафу на суму 64580,33 грн.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку із цим суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.
У зв'язку із складністю справи, в судовому засіданні 03.09.09р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08.09.09р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11, 94, 158-163 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим від 23.03.2009 №259 про застосування до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 1611,62 грн. і нарахування пені у сумі 117524, 69 грн.
3. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим від 23.03.2009 №260 про застосування до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 258267,57 грн.
4. Визнати частково протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим від 24.03.2009 №321 в частині застосування до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 83911,89 грн. і нарахування пені на суму 58752,44 грн.
5. Визнати частково протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим від 24.03.2009 №322 в частині застосування до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 64580,33 грн.
6. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим від 24.03.2009 №323 в частині застосування до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 118932,69 грн.
7. В задоволенні решти частини позову відмовити.
8. Стягнути на користь Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.