Іменем України
15.07.09Справа №2а-688/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Кравченко М.М., при секретарі Фімушкіної О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за адміністративним позовом:
Державного підприємства «Севастопольський морській торговельний порт»(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)
до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 38)
про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін
за участю представників сторін:
представник позивача: Дудник Віктор Юрійович довіреність № Юр-114 від 21.01.09 посвідчення № 975 від 24.05.2007 року.;
представник позивача: Ісаєва Надія Олександрівна довіреність № Юр-925 від 05.05.09 посвідчення № 22 від 01.06.2009 року.;
представник відповідача: Бакликова Наталія Анатоліївна довіреність № 258 від 15.03.09 посвідчення № 11 від 26.03.2009 року;
представник відповідача: Ільіна Катерина Анатоліївна довіреність № 110 від 22.03.07 посвідчення № 10 від 17.03.2007 року;
суть спору:
Державне підприємство "Севастопольський морський Торговельний порт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Позовні вимоги позивача мотивовані невідповідністю висновків рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін вимогам діючих нормативно-правових актів та фактичним обставинам справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22 травня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-688/09/2770, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 червня 2009 р. прийняті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін до ухвалення рішення по справі №2а-688/09/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику учасникам процесу, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд
Державне підприємство "Севастопольський морський Торговельний порт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення №9 Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Позовні вимоги позивача мотивовані невідповідністю висновків рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін вимогам діючих нормативно-правових актів та фактичним обставинам справи.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просять суд визнати протиправним та скасувати рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Представники відповідача заперечували проти позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 (далі -Положення), державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Відповідно до п.2 Положення, Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.
У межах своєї компетенції Держцінінспекція організує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Міністру економіки.
8 травня 2009 року на підставі посвідчення від 21.04.2009 №27, виданого Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Севастополі, заступником начальника держінспекції Ільїною К.А., головними держінспекторами Залозецькою Л.М., Бакуліною Н.О. та Стрельцовою Л.М. відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Постанови Кабінету Міністрів України №1819 від 13.12.2000 «Питання державної інспекції контролю за цінами»проведено перевірку дотримання порядку застосування тарифів на комплект робіт, пов'язаних з обробленням вантажів, а також збори і плати за послуги в морських портах згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1544 від 12.10.2000 та Наказів Мінтрансу №392 від 31.10.1995, №711 від 15.12.2000 та інших нормативних актів в Державному підприємстві «Севастопольський морський торгівельний порт».
Так, згідно п.1 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, при заходах суден каботажного плавання в порт без виконання вантажних операцій додатково до суми причального збору стягувалася плата за використання погонного метру причалів порту для стоянки суден впродовж доби у розмірі 7,50 грн., а з 01.03.09 р. - в розмірі 9 грн. без урахування ПДВ, що є порушенням Постанови КМУ від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади щодо регулювання цін(тарифів), Положення «Про портові збори», затвердженого Постановою КМУ від 12.10.00 р. № 1544. А саме: тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських и річкових портах регулюються Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки. Законодавством встановлено розмір та порядок стягнення причального збору. Сума додаткової виручки по даному порушенню склала 88948,11 грн.
Вказаний п.1 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, не ґрунтується на законі, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню за наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України, 1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
3. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
4. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
5. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Відповідно до ст.190 Господарського кодексу України, 1. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
2. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ст.191 Господарського кодексу України, 1. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
2. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України.
4. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.
5. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
6. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Відповідно до ст.84 Кодексу торговельного мореплавства, у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.
Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.
Пунктом 1 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544, відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.
Пунктом 3 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544, відповідно до статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.
Зі змісту вказаних норм випливає, що обов'язковими ознаками платежу для віднесення його до портових зборів є його цільове призначення (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний), справляння певного виду портового збору незалежно від виду, типу судна або плавучої споруда та прапору плавзасобу, розрахунок портового збору залежно від умовного об'єму судна.
У судовому засіданні позивачем надані копії наказів по Державному підприємству «Севастопольський морській торговельний порт». Наказом №78 від 21.03.2008 «Про затвердження тарифу на послугу, що надається підрозділом порту»затверджений тариф на послугу, що надається підрозділом порту відповідно до додатку, тариф вводиться в дію з 01.04.2008, а стягнення платні за вказаним тарифом здійснюється відповідно до письмової заявці або за договором, у яких оговорюється домовленість сторін про застосування вказаного тарифу.
Згідно додатку до вказаного наказу позивача згаданий тариф має найменування «Використання 1 погонного метру причалу порту для стоянці суден клієнтури протягом доби», тобто одиницею вимірювання для розрахунку тарифу є погонний метр причалу, що використовується судном. Додатком також встановлені категорії суден, з яких тариф не стягується.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що тариф на використання 1 погонного метру причалу порту для стоянці суден клієнтури протягом доби, встановлений позивачем згідно наказу №78 від 21.03.2008 (як і попередні накази позивача з вказаного питання, що діяли раніше) не може бути віднесений до певного виду портового збору, оскільки, по-перше, стягнення вказаного тарифу здійснюється відповідно до письмової заявці або за договором, у яких оговорюється домовленість сторін про застосування вказаного тарифу, по-друге, одиницею вимірювання для розрахунку тарифу є погонний метр причалу, що використовується судном, а не його умовний об'єм, по-третє, встановлені категорії суден, з яких тариф не стягується.
Згідно п.2 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, портом безпідставно, тобто без надання відповідних послуг, стягувався санітарний сбір, що підтверджується відсутністю належним чином оформлених довідок про здачу сміття.
Вказаний п.2 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, також не ґрунтується на законі, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1 Кодексу торговельного мореплавства, кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.
Відповідно до ч.1 ст.78 Кодексу торговельного мореплавства, начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден.
На виконання вказаних вимог Кодексу торговельного мореплавства, 06.10.2003 позивачем видані «Обов'язкові постанови по Севастопольському морському торговельному порту»№486 (із змінами та доповненнями), які погоджені у обов'язковому порядку з начальником штабу ВМСУ, військовою частиною 2382 та начальником Кримського відділу Державної інспекції охорони Чорного моря.
Згідно листа ДП Кримська басейнова санітарно -епідеміологічна станція на адресу позивача, на виконання п.6.6., 6.13 - 6.15 «Обов'язкових постанов по Севастопольському морському торговельному порту»ДП Кримська басейнова санітарно -епідеміологічна станція запроваджені такі заходи:
1. Під час медичного (санітарного) огляду суден, що прибулі із-за кордону, і санітарного огляду суден, що надійшли в каботажу, з метою видачі дозволу на вільну практику в пору надається припис капітану про регулярну здачу стічних вод.
2. Підчас оформлення виходу в море адміністрація або уповноважений нею агент судна надають до санітарно - карантинного відділу в Севастопольський морський торговельний порт довідку про здачу стічних вод на судно -збиральник і сміття -на берегові пристрої.
3. Контроль санітарного стану акваторії і причальної лінії регулярно проводиться сумісно спеціалістами Кримської басейнової санстанції і відділу охорони навколишнього середовища порту.
За вказаних обставин, суд вважає доводи позивача з цього питання обґрунтованими і погоджується з ними, оскільки відсутність довідки про здавання сміття, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, за наявності відповідного сплаченого рахунку на стягнення санітарного збору, не може свідчити про ненадання відповідної послуги позивачем.
Згідно п.3 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, за оформлення приходу та відходу суден необґрунтовано стягувалася плата у розмірі від 164,44 до 397,40 грн, та від 759,91 до 1636,7 грн. відповідно, яка носила обов'язковий характер. Сума додатково отриманої виручки по даному порушенню склала 617 423,53 грн, що є порушенням Положення «Про портові збори та п. 2.2. Положення про інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту Україні, затвердженого Наказом Мінтрансу Україні від 18.10.00 р. № 574: «оформлення прибуття суден в порт і виходу з порту є обов'язком інспекції державного портового нагляду; інспекція здійснює свою діяльність тільки в межах, прямо передбачених законодавством ,та не може справляти додаткові збори, яки не встановлені законодавством».
Вказаний п.3 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, також не ґрунтується на законі, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню з цих же підстав, що і п.1 рішення та припису відповідача, що оскаржуються.
Так, скасовуючи та визнаючи протиправним п.3 рішення та припису відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.86 Кодексу торговельного мореплавства України, державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду. Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).
Інспекція державного портового нагляду створюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства) і діє відповідно до Положення про інспекцію державного портового нагляду, що затверджується зазначеними органами.
У морських портах капітан порту та Інспекція державного портового нагляду, яку він очолює, входять до складу порту.
У морських торговельних і рибних портах, що мають суміжні акваторії з іншими морськими спеціалізованими або річковими портами, створюється єдина для суміжних портів Інспекція державного портового нагляду на чолі з капітаном морського торговельного порту. Відповідно до п.1.2. Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, що затверджене наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. N 574, Інспекція державного портового нагляду (надалі - ІДПН) є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту.
Відповідно до п.2.2. Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, що затверджене наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. N 574, однією із обов'язків Інспекції є оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту в порядку, установленому Міністерством транспорту України.
Ставки та порядок стягнення портового збору за вхід та вихід судна з порту встановлені розділом «Корабельний збір»Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544, відповідно до п.12 якого, для суден груп А, Б і Г нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього за 1 куб. метр об'єму судна, відповідно до п.13 якого, від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.
Розділом «Корабельний збір»Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1544 також встановлені пільги та знижки сплати корабельного збору залежно від групи судна, мети та тривалості стоянки у порту.
Згідно наказу позивача №79 від 21.03.2009 встановлені тарифи на послуги, що надає служба капітану порту - оформлення прибуття та відходу суден (додатки 1 та 2 до наказу).
Ставки тарифу є різними в залежності від того, під яким прапором плаває судно, чи є судно судном каботажного або плавання, та терміну, на якій відходить судно.
Вказані вище ознаки послуг, а також те, що ці послуги надаються не Інспекцією державного портового нагляду, а Службою капітану порту, не дозволяють віднести послуги з оформлення приходу та відходу суден до корабельного, або іншого виду портових зборів.
Суд не вбачає підстав для відміни п.п.4, 5 рішення №9 від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, та припису №10 від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.1 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910, далі - Правила), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Відповідно до п.п.6.29 Правил, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 N 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за N 732/15423.
Відповідно до п.п.6.30 Правил, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.
Відповідно до п.п.6.32 Правил, фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж попереднього (базового) періоду.
До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.
Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).
У разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб'єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподіляється пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб'єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до складеного балансу електричної енергії.
У разі виникнення між сторонами спірних питань кошторис передається до відповідного територіального представництва НКРЕ для вирішення спірних питань.
У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ.
Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до п.п.6.33 Правил, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.
Таким чином, з урахування викладеного, суд не вбачає підстав для відміни п.п.4, 5 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, а доводи позивача з цього питання є неспроможними.
Згідно п.6 рішення та припису відповідача, що оскаржуються, щодо реалізації 57 шкільних та 262 студентських проїзних квитків, виходячи з повної вартості у розмірі 60 грн. та пільгової 15 і 30 гри. відповідно, портом нараховане компенсаційних витрат на суму 10425,0 грн. замість 8687,0 грн. за рахунок різниці в вартості без ПДВ (50,0 грн., 12,50 грн. і 25,0 грн. відповідно). Аналогічно в інших місяцях. Сума додаткової виручки по даному порушенню склала 49 250,00 грн.
Вказаний п.6 рішення та припису відповідача не ґрунтується на законі, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню з підстав, що викладені у листі Управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації вих.№1150-УЄ від 27.09.2007, а саме.
Відповідно до ст.5.1.13 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.
Тарифи на перевезення пасажирів встановлені розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №585-р від 05.07.2007 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків на поромах і катерах в м. Севастополі для ДП «Севастопольський морський торговельний порт», яке видано Севастопольської міської державної адміністрацією відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».
Відповідно до вказаного розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації тарифи на перевезення встановлені з урахуванням податку на додану вартість, отже, твердження відповідача про отримання позивачем додаткової виручки по даному порушенню 49 250,00 грн. не відповідає викладеним обставинам та не ґрунтується на законі.
Крім цього, відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819, проведення перевірок використання бюджетних коштів не віднесене до компетенції відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати п.п.1,2,3,6 рішення №9 Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
3. Визнати протиправним та скасувати п.п.1,2,3,6 припису №10 Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
4. У задоволенні решти позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування п.п.4,5 рішення №9 Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 13.05.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та п.п.4,5 припису №10 Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі від 14.05.2009 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя М.М.Кравченко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
20.07.2009