вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.09.09Справа №2а-5567/09/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді
Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунальне підприємство " Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів "
до Державна інспекція з контролю за цінами в АРК
про визнання протиправними та скасування припису та рішення
за участю представників:
позивача - Федорової Ю.О., довіреність від13.04.2009;
відповідача - Лук'янець О.Ю., доручення від 13.11.2008 №2890;
експерта - Мішур Г.Г., посвідчення №40;
Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання протиправним та скасування припису від 06.04.2009 №030 про усунення порушення шліхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог Постанови Ради міністрів Крим від 25.07.2000 №232 у місячний термін повідомити Державну комісію з контролю за цінами АР Крим, про визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2009 №035 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 144825,00 грн. та штрафу у сумі 289650,00 грн.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву від 21.05.2009 №01/07-07/1479, у яких вказує, що твердження позивача не можна брати до уваги, тому, що вони не узгоджуються з діючими нормативно-правовими актами.
Ухвалою суду від 10.07.2009 по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза, у зв'язку з чим провадження по справі зупинено.
18.08.2009 у зв'язку з отриманням експертного висновку провадження по справі було поновлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Відповідно до статті 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворення визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.
Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з ч. 2 і ч. 3 ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необґрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.
Повноваження та компетенція відповідача визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Директивним наказом Мінекономіки від 01.03.2001 р. N 3-Д "Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України", визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.
Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року N 1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N298/519, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.2001 за N1047/6238, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний.
На виконання встановлених обов'язків, на підставі посвідчення від 10.03.2009 №0116 та плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим на 1 квартал 2009 року була проведена планова перевірка комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» з питань дотримання вимог постанови Ради міністрів АР Крим від 12.12.2000 №408 про надання платних послуг лікувально-профілактичними, санітарно-профілактичними державними та комунальними установами охорони здоров'я за період з 01.09.2008 по 28.02.2009.
За результатами перевірки був складений акт від 03.04.2009 №0116, за яким встановлено, що в порушення вимог п.1 постанови Ради міністрів АР Крим від 25.07.2000 №232, в редакції від 12.12.2000 №408, підприємством застосований рівень рентабельності в розмірі від 20,32% до 34,3%. Необґрунтовано отримана виручка склала 144825,15 грн.
На підставі висновків за актом 06.04.2009 відповідачем винесений припис №030, за яким з позивача вимагається в місячний термін усунути порушення шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог Постанови Ради міністрів АР Крим від 25.07.2000 №232 (зі змінами від 12.12.2000 №408) та повідомити Державну інспекцію по контролю за цінами про вжиті заходи.
Також 06.04.2009 відповідачем прийняте рішення №035 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» до Державного бюджету, код 21081100 144825,00 грн., та штраф в сумі 289650,00 грн. до Державного бюджету код 21081100.
Статтею 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється як шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, так і шляхом введення інших методів державного регулювання цін і тарифів.
Частиною 5 ст. 191 Господарського кодексу України встановлено, що державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління. На виконання вказаного повноваження, Кабінетом Міністрів України затверджена Постанова від 25.12.1996 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)». За п.12 додатку до постанови від 25.12.1996 №1548, Рада міністрів Автономної Республіки Крим регулює (встановлює): тарифи на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я.
Згідно до ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Згідно наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач є комунальним підприємством, заснованим Сімферопольською міською радою, та знаходиться в сфері Управління охорони здоров'я Сімферопольської міської ради, є юридичною особою. Цілями діяльності підприємства є поліпшення організації і розширення платних послуг, що надаються населенню м.Сімферополя з проведення медоглядів, профоглядів, шоферських комісій, отримання прибутку, задоволення матеріальних і соціальних потреб членів трудового колективу.
Постановою Ради Міністрів АР Крим від 25.07.2000 №232 «Про регулювання тарифів на платні послуги», в редакції постанови від 12.12.2000 №408, затверджені Граничні розміри рентабельності на платні послуги, які надають лікувально-профілактичні, санітарно-профілактичні державні і комунальні установи охорони здоров'я і граничний розмір плати за медичне обслуговування осіб в спеціалізованих приймальних відділеннях установ охорони здоров'я Автономної Республіки Крим. Під час надання послуг з профілактичного медичного огляду робітників підприємств, організацій, установ, що підлягають обов'язковому медичному огляду за рахунок коштів організацій, установ та громадян встановлений граничний розмір рентабельності у розмірі 20%.
Як вбачається з преамбули вказаної постанови, вона прийнята у зв'язку зі зміною Переліку власних надходжень бюджетних установ та організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.06.2000 №146 «Про затвердження Переліку власних надходжень бюджетних установ та організацій», зареєстрованого у Мін'юсті України 17.07.2000 за N418/4639,
Згідно із п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Таким чином суд надходить до висновку, що вказана вище постанова Ради міністрів АР Крим спрямована саме на врегулювання питання отримання коштів бюджетними установами, та не повинна розповсюджуватись на комунальні підприємства, що не є одержувачами бюджетних коштів.
Цей висновок підтвердив свідок (Малухіна В.О.) співробітник Ради міністрів АР Крим.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 №1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» суд не застосовує до уваги, оскільки в неї тільки визначаються види платних медичних послуг, а не встановлюється порядок розрахунку сплати за їх надання.
Відповідно до ч.2. ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.
З урахуванням викладеного, суд надходить до висновку, що рішення від 06.04.2009 №035, припис від 06.04.2009 №030, прийняти з порушенням вказаного принципу адміністративної процедури, що є підставою для визнання вказаних документів протиправними та скасування.
Згідно із ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.
Таким чином вбачається, що рішення від 06.04.2009 №035 не враховує вказаної підпорядкованості надходження коштів у відповідності до бюджету, визначеного законом.
Дійсно, як вказує відповідач, у п.15 ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади належать до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік.
Але ж вказана стаття не визначає іншого отримувача необґрунтовано отриманої виручки підприємства, ніж того, що вказаний у ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», тобто до доходу бюджету у відповідності із підпорядковуванням підприємства.
За рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 встановлено, що Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Оскільки відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки, та у відповідну статтю в цієї часті зміни не вносились, суд надходить до висновку, що відповідач повинен був користуватися вказаною нормою спеціального закону, тобто ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з чим суд надходить до висновку, про порушення відповідачем принципу законності, під час прийняття рішення про вилучення доходу та штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Державно бюджету України.
Застосовуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, керуючись ст.11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За висновками експерта від 15.08.2009 №81 вбачається, що висновки акту перевірки про завищення коефіцієнту по допоміжному та основному персоналу, на підставі якого розрахована норма рентабельності, наданими документами не підтверджуються.
Відповідно до п.3.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 №298/519, зареєстрованим у Мін'юсті України 18.12.2001 за №1047/6238, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Оскільки висновки про порушення комунальним підприємством «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» державної дисципліни цін, що були встановлені актом перевірки, спростовуються висновком експерта від 15.08.2009 №81, а відповідачем не доведено інших підстав для нарахування штрафних санкцій та встановлення порушення державної дисципліни цін, суд вважає, що рішення та припис постановлені не обґрунтовано.
Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України, рішення суб'єкта владних повноважень, повинно відповідати загальним принципам адміністративної процедури, у тому бути обґрунтованим, тобто враховуючи як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
З урахуванням викладеного суд надходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.
Постанова складена та підписана 08.09.2009.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим від 06.04.2009 №030 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін комунальним підприємством «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим від 06.04.2009 №035 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін комунальним підприємством «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів»
4. Стягнути на користь комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» (95000, м.Сімферополь, вул..К.Маркса, 19) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Цикуренко А.С.