"23" червня 2015 р. справа № 333/8764/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2014 р. у справі № 333/8764/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати з 01.01.2014 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити з 01.01.2014 року державну пенсію на підставі ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі 75% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відрахуванням фактично отриманих ним сум.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2014 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано дії відповідача щодо відмови позивачу в проведені перерахунку та виплаті пенсій в розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України №230/96-ВР - неправомірними за період з 07.05.2014 року по 02.08.2014 року;
- збов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію на підставі ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі не нижче 8-ти розмірів
прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в обсязі 75% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 07.05.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач в адміністративному позові погоджується з тим, що обмеження, які встановлювались протягом 2011-2013 років Законами України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік», "Про Державний бюджет України на 2013 рік» є об'єктивною підставою для обґрунтованого застосування у вказаних роках при обчислені пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року. Проте, позивачем помилково зазначено, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" не містить зазначених обмежень. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" було доповнено пунктом 6-7, в якому зокрема зазначається, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних Фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), має ІІ групу інвалідності. Позивач перебуває на обліку у відповідача та має право на отримання пенсії по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього ж закону.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що належать до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно відповіді від 28.10.2014 року №203/Б-9 (а.с.9-11) відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу державної та додаткової пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, тобто в меншому розмірі, ніж передбачено ст.50,54 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачеві у період з 07.05.2014 року по 02.08.2014 року відповідач мав керуватися положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.
Посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року №1622-VII, відповідно до якого норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки він набув чинності після 03.08.2014 року та на період з 07.05.2014 року по 02.08.2014 року не поширюються. Також у період з 07.05.2014 року по 02.08.2014 року Кабінету Міністрів України іншими законодавчими актами не було надано право встановлювати розміри державної та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2014 року у справі № 333/8764/14-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун