Копія
Справа № 822/2124/15
24 червня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , Хмельницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницької районної державної адміністрації в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Хмельницької районної державної адміністрації щодо не розгляду заяви про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) та неприйняття рішення за такою заявою;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вирішити питання про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земель резерву (запасу) Хмельницького району відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року по справі №686/26732/14-ц у розмірі середньої частки (паю) агрофірми "Проскурів".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.03.2015 року по справі №686/26732/14-ц за ОСОБА_3 визнано право на земельну частку (пай) у землях колективної власності акціонерного товариства агрофірма "Проскурів" Хмельницького району Хмельницької області. Вказує, що звертався до Хмельницької районної державної адміністрації з метою написання заяви про виділення в натурі (на місцевості) належної частки (паю). Проте йому було відмовлено у прийнятті такої заяви з підстав того, що на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району відсутні вільні землі, які перебувають у колективній власності агрофірми "Проскурів". В подальшому звертався із заявою до ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області щодо земель колективної власності агрофірми "Проскурів". ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області №31-2204-04-6516/2-15 від 06.05.2015 року, позивача повідомлено, що усі землі колективної власності агрофірми "Проскурів" розподілені між власниками земельних часток (паїв).
Позивач в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник Хмельницької районної державної адміністрації в судові засідання 10.06.2015 року та 24.06.2015 року не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, заперечень, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не подав.
Представник ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином. 10.06.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак у судове засідання 24.06.2015 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не подав.
Дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року по справі №686/26732/14-ц (яке набрало законної сили 24.03.2015 року) за позовом ОСОБА_3 до Агрофірми "Проскурів", Розсошанської сільської ради, Хмельницької РДА про визнання права на земельну частку (пай) позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у землях колективної власності акціонерного товариства агрофірма "Проскурів" Хмельницького району Хмельницької області. В решті позову - відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що на час видачі державного акту на землю та час набрання чинності Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" №720/95 від 08.08.1995 року позивач був членом агрофірми "Проскурів". Вказано, що позивач неправомірно не включений до списку членів агрофірми, які мають право на земельну частку (пай), що був затверджений лише 22 березня 2006 року, а це призвело до невидачі йому відповідного сертифікату. Розпаювання земель агрофірми "Проскурів" фактично розпочалось у 2006 році, а список членів агрофірми, що мають право на земельну частку (пай), до якого не включений позивач, затверджено 22 березня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
23.04.2015 року позивач звернувся із заявою до ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області щодо земель колективної власності агрофірми "Проскурів".
ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області №31-2204-04-6516/2-15 від 06.05.2015 року, позивача повідомлено, що усі землі колективної власності агрофірми "Проскурів" розподілені між власниками земельних часток (паїв).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Наказом Держгеокадастру від 25.05.2015 № 83 “Про питання діяльності ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області” функцій і повноваження ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області, що припиняється, покладені на Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Згідно інформації наданої листом ОСОБА_4 управління Держземагентства у Хмельницькій області №31-2204-04-6516/2-15 від 06.05.2015 року, усі землі колективної власності агрофірми "Проскурів" розподілені між власниками земельних часток (паїв).
Відповідно до абзаців 2-3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
У відповідності до пункту 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. №122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).
Оскільки усі землі агрофірми "Проскурів" вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу).
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про бездіяльність Хмельницької районної державної адміністрації щодо не розгляду його заяви про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) та неприйняття рішення за такою заявою, оскільки останні не підтверджуються фактичними обставинами справи.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вирішити питання про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земель резерву (запасу) Хмельницького району суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Одночасно, суд звертає увагу, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суд не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші рішення.
Отже, частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що суд не повинен вирішувати питання зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень, прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, адже Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та його посадові особи повинні діяти в межах Закону і своїх повноважень при прийнятті будь-яких рішень. Таким чином зобов'язання відповідача - ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вирішити питання про виділення позивачу в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земель резерву (запасу) Хмельницького району є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не можуть бути задоволені.
Відповідно до ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд -
адміністративний позов задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути заяву ОСОБА_3 від 23.04.2015 року про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із земель резерву (запасу) Хмельницького району.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2015 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя