Копія
Справа № 822/1883/15
30 червня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -
18 травня 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача 6811,52 грн. податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що такий борг складається з фінансових санкцій в сумі 6800,00 грн. згідно рішення від 08.04.2014 року та податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11,52 грн. відповідно до податкової декларації від 25.03.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в частині стягнення фінансових санкцій в сумі 6800,00 грн. згідно рішення від 08.04.2014 року просив відмовити. Зазначив, що постановою Старокостянтинівського районного суду від 15 квітня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Самчиківської сільської ради Старокостянтинівського району №1 від 27 грудня 2013 року, яким ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1275 грн.
Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому відмітив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивача прийняте на підставі зазначеної постанови, яка є скасованою, та акту перевірки, обставини якого не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому таке рішення є незаконним.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 6811,52 грн., який виник на підставі:
- рішення про застосування фінансових санкцій №000008/22-10-22-01/НОМЕР_1 від 08.04.2014 року на суму 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років (відповідно до абз.9 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів");
- уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік - якою платником податку самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки - в розмірі 14,69 (враховуючи переплату в розмірі 3,17 грн. до стягнення заявлено 11,52 грн.).
Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи, є узгодженими.
Стосовно заявленої до стягнення суми на підставі рішення про застосування фінансових санкцій, суд звертає увагу на наступне.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-BP (далі - Закон) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - в розмірі 6800 грн.
Таким чином, розмір штрафу позивачем було визначено згідно чинного законодавства.
Щодо посилання представника відповідача на постанову Старокостянтинівського районного суду від 15 квітня 2014 року по справі №683/855/14-а, якою визнано незаконним та скасовано рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Самчиківської сільської ради Старокостянтинівського району №1 від 27 грудня 2013 року, яким ОСОБА_4 (продавця) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1275 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас, відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Наведеними нормами встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені обставини є підставами для звільнення від доказування.
Правове значення преюдиційних обставин, які передбачені ч.1 ст.72 КАС України, відрізняється від обставин, що визначені ч.4 ст.72 КАС України.
При цьому постанова Старокостянтинівського районного суду від 15 квітня 2014 року по справі №683/855/14-а прийнята у порядку КАС України, а не в порядку КУпАП, а тому при розгляді даної справи може бути застосована ч.1, а не ч.4 ст. 72 КАС України, на яку посилається позивач.
При прийнятті вказаної постанови Старокостянтинівським районним судом встановлено, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Самчиківської сільської ради, розглянувши справу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності (за її відсутності), прийняла рішення не у формі постанови, а у формі рішення; у ньому не зазначено відомостей про ОСОБА_4: дати народження, місця проживання, місця роботи тощо, відсутній опис обставин, встановлених при розгляді справи: не зазначено дату, час, місце скоєння правопорушення, в чому полягала суть правопорушення; не зазначено конкретної частини статті 156 КУпАП (стаття містить чотири частини) за якою визнано винною позивачку та за якою накладено адміністративне стягнення.
Судом було зроблено висновок про порушення адміністративною комісією вимог ч.2 ст.268 КУпАП щодо повідомлення ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи, проведення розгляду справи у її відсутності, що призвело до порушення права позивачки на захист, порушення вимог ст.283 КУпАП щодо форми та змісту прийнятого за результатами розгляду справи рішення.
Отже, в даному випадку постанова Старокостянтинівського районного суду від 15 квітня 2014 року приймалась стосовно рішення адміністративної комісії, яке не відповідало вимогам законодавства по формі та змісту, а не через спростування самого факту продажу тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-ти років. Такою постановою не встановлено відсутності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_4, а тому посилання представника відповідача на те, що рішення про застосування фінансових санкцій є незаконним - необґрунтовані.
Щодо зазначення представником відповідача того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивача прийняте на підставі постанови, яка є скасованою згідно рішення Старокостянтинівського районного суду від 15 квітня 2014 року, слід зазначити, що такі доводи є помилковими, оскільки відповідно до п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, далі - Порядок) підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
При цьому в самому ж рішенні про застосування фінансових санкцій від 08.04.2014 року зазначено, що воно прийнято на підставі акту перевірки №013/22/01/21/НОМЕР_1 від 03.03.2014 року.
Відповідно до п. 10 Порядку у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Рішення про застосування фінансових санкцій №000008/22-10-22-01/НОМЕР_1 від 08.04.2014 року позивачем не оскаржувалось, є чинним та обов'язковим до виконання.
Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було надіслано податкову вимогу форми Ф №1491-22 від 23.06.2014 року на суму податкового боргу в розмірі 6884,98 грн.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Заборгованість відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками суми позовних вимог, картками особового рахунку, рішенням про застосування фінансових санкцій та податковою декларацією.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг в розмірі 6811 (шість тисяч вісімсот одинадцять) грн. 52 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2015 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1