25 червня 2015 року Справа № 910/27299/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Кондратова І.Д., Могил С.К. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27299/14 господарського суду міста Києва
за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
довідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
простягнення 9 337,76 грн.,
за участю представників
позивача: не з'явились,
відповідача: Савіська В.В.,
У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 9 337, 76 грн. суми страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 337, 76 грн. суми страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові акти, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховиком) та ОСОБА_5 (страхувальником) 22.11.2012 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП174625Га/12п, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Toyota Аvensis", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).
25.04.2013 на вул. Жовтневій, 9 у м. Глобино Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що підтверджується розширеною довідкою про ДТП № 9191219, наданою ДАІ Глобинського РВ ГУ МВС України в Полтавській області.
В свою чергу, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, який на момент скоєння ДТП керував транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у НАСК "Оранта" відповідно до полісу № АВ/4108785, що підтверджується витягом з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наявним у матеріалах справи.
Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.05.2013 у справі № 527/1143/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6.
Внаслідок зазначеного ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту складає 9 847, 76 грн. з урахуванням ПДВ відповідно до рахунку-фактури № КП-0000331 від 29.04.2013, наданого товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Про Лайн".
В подальшому позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ТП174625Га/12п від 22.11.2012, повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяви про виплату страхового відшкодування № б/н від 25.04.2013, страхового акта від 13.05.2013 № 1.002.13.05420/VESKO16519, розрахунку страхового відшкодування від 13.05.2013 перерахував товариству з обмеженою відповідальністю "Компанії "Про Лайн" 9 847,76 грн. для здійснення відновлювального ремонту, що підтверджується платіжним дорученням № 30330 від 14.05.2013.
Вважаючи, що виплативши страхове відшкодування потерпілій особі - ОСОБА_5 у позивача виникло право зворотної вимоги у розмірі 9 337, 76 грн. до відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суди обох інстанцій виходили з того, що у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування суми страхового відшкодування в порядку суброгації, а аргументи останнього є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють відносини, які виникають між страховиком та його страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та аж ніяк правовідносини між страховиками стосовно права зворотної вимоги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що до позивача перейшли права потерпілого відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом АВ/4108785 регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування суми страхового відшкодування в порядку суброгації, що не заперечується відповідачем.
Посилання відповідача на те, що позивач, як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, не звертався до нього протягом 1 року з моменту скоєння ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" правомірно визнані судами попередніх інстанцій помилковими, оскільки наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/9494/14.
Доводи скаржника про те, що судами не враховано умови полісу АВ/4108785, у якому визначено франшизу у розмірі 510, 00 грн. є необґрунтованими, оскільки заявлена позивачем сума до стягнення, задоволена судами попередніх інстанцій, складає 9 337, 76 грн., тобто з урахуванням франшизи (9847,76 грн. - 510, 00 грн. = 9 337, 76 грн.).
Щодо доводів скаржника про обопільну вину учасників ДТП, то вони спростовуються постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.05.2013 у справі № 527/1143/13-п, у якій зазначено, що порушення Правил дорожнього руху України саме водієм ОСОБА_6 спричинило пошкодження транспортних засобів, і свою вину ОСОБА_6 визнав у судовому засіданні від 21.05.2013 у справі № 527/1143/13-п.
Інші доводи скаржника вичерпно спростовані висновками апеляційного господарського суду.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 9 337,76 грн., у зв'язку з чим правомірно задовольнили позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 - без змін.
Головуючий суддя Борденюк Є.М.
Судді: Кондратова І.Д.
Могил С.К.