від "18" січня 2010 р. по справі № 04/163-40.1
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Модуль"
до Підприємця ОСОБА_1
про стягнення 26 000,00 грн.
Суддя: Філатова С.Т.
від позивача: ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3, дов. №139 від 20.10.2009р.
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення 26 000грн., в т.ч. 2 000грн. відшкодування матеріальних збитків за неповернуте майно, 12000грн. реальних збитків і упущеної вигоди, 5 000грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок приниження ділової репутації та 7 000грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 11.03.2008 року ПП «Фірма «Модуль» було придбано обладнання по охороні приміщення (а саме:У41-ТХ/РС-22) та встановлено за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 5. Факт придбання обладнання підтверджується видатковою накладною №РН-0000028 від 11.03.2008р.
23.02.2009 року ПП «Фірма «Модуль» звернулось до підприємця ОСОБА_1 з вимогою повернути її майно, а саме: обладнання по охороні приміщення, оскільки на той час підприємство вже не користувалось приміщенням, яке знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Волі,5. Даний факт підтверджується листом-вимогою від 23.02.2009р. вих.№86. Проте, станом на 25.08.2009р. підприємець ОСОБА_1 не повернув підприємству його майно. Будь-яких пояснень з цього приводу також не надав. На даний момент вартість такого обладнання - 2 000грн.
У грудні 2008 року підприємець ОСОБА_1 безпричинно почав заважати роботі підприємства. Зокрема, за усною домовленістю між ПП «Фірма «Модуль» та підприємцем ОСОБА_1 підприємство здійснювало гарантійне обслуговування проданих ним товарів (комп'ютерна техніка), а він надав право підприємству виставляти свій товар на виставкових вітринах. Проте, підприємець ОСОБА_1 не дотримався умов усних домовленостей та заважав доступу працівників до вищезазначених вітрин. Таким чином, він негативно впливав на зростання прибутків підприємства, оскільки діяльність підприємства є специфічною (продаж і обслуговування комп'ютерної техніки) і тому покупець мав бачити товар, а продавець повинен надати консультацію щодо конфігурації конкретного товару.
До того ж, підприємець ОСОБА_1 неодноразово погрожував власнику підприємства, директору підприємства та працівникам підприємства, вимагав гроші, залякував органами прокуратури та контролюючими органами. Свої дії він нічим не обґрунтовував, робив це постійно, чим заважав роботі підприємства, негативно впливав на психологічний та емоційний стан керівників та працівників підприємства. Керівники та працівники підприємства звернулись до органів прокуратури, проводиться перевірка.
Якщо проаналізувати і порівняти доходи (прибуток) ПП «Фірма «Модуль» за період грудень 2008 року - січень 2009 року і аналогічний період грудень 2007 року - січень 2008 року, то можна побачити, що доходи (прибуток) значно відрізняються. Даний факт підтверджується довідкою, виданою ВФ ВАТ «Кредобанк» від 21.08.2009р., яка підтверджує рух коштів по рахунку ПП «Фірма «Модуль» з 01 грудня 2007р. по 31 січня 2008р. та з 01 грудня 2008р. по 31 січня 2009р. З даної довідки вбачається, що у січні 2009 року рух коштів істотно зменшився, що безпосередньо пов'язано з об'ємами продаж.
Підприємець ОСОБА_1 здійснював постійні телефонні дзвінки постачальникам ПП «Фірма «Модуль» та повідомляв їх про те, що нібито підприємство ліквідовується і тому необхідно припинити з ним співпрацю. Дані факти не відповідали дійсності, оскільки підприємство продовжувало працювати, а тому дані дії підприємця ОСОБА_1 негативно впливали на ділову репутацію підприємства.
Приватним підприємцем ОСОБА_1 було подано позов до ПП «Фірма «Модуль» про стягнення заборгованості по договору оренди за комунальні послуги (послуги зв'язку, газ, показники по електро- та газолічильниках), 3% річних, інфляційних витрат, судових витрат на загальну суму 23591,28грн. У зв'язку з потребою судового врегулювання даного спору, відсутністю на підприємстві посади юриста та керуючись наданим у ч. 1 ст. 58 Конституції України правом на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, ПП «Фірма «Модуль» змушена була залучити до участі у справі адвоката ОСОБА_3, з яким 27 лютого 2009 року було укладено договір №1/1 про надання правової допомоги по спору.
Відповідно до договору про надання правової допомоги по спору від 27 лютого 2009 року за юридичні послуги, пов'язані з підготовкою заперечень на позовну заяву та апеляційну скаргу і представництвом інтересів відповідача у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, відповідач - ПП «Фірма «Модуль» сплатила адвокату ОСОБА_3 5 000грн., що підтверджується банківською випискою від 04 вересня 2009р. та відповідно до договору про надання правової допомоги по спору від 02 вересня 2009 року, за юридичні послуги, пов'язані з підготовкою позовної заяви і представництвом інтересів позивача у суді позивач - ПП «Фірма «Модуль» сплатила адвокату ОСОБА_3 2 000грн., що підтверджується банківською випискою від 29 вересня 2009р.
Відповідач у відзиві від 22.11.2009р. проти позову заперечує. Вказує, що немає ніякого відношення до наданих позивачем документів (видаткової накладної РН-0000028 та акту здачі в експлуатацію). Приміщення на момент оренди позивачем вже було облаштовано охоронною сигналізацією. Згоди на встановлення додаткового обладнання в своєму приватному приміщенні по проспекту Волі, 5/2 в м.Луцьку не давав. При ньому додаткове охоронне обладнання відповідач не встановлював.
Повідомляє, що під час його відсутності в м.Луцьку 12.01.2009р. позивач з невідомими особами без його дозволу в приватному приміщенні по проспекту Волі, 5/2 в м.Луцьку проводив демонтажні роботи якогось охоронного обладнання.
Зазначає, що договір оренди на 2009 рік з ним підприємство не уклало. Відповідальності за зниження оборудок в січні 2009р. ні підрозділу, ні в цілому підприємства він не несе, оскільки у нього відсутні трудові відносини з підприємством, участі в управлінні підприємством він не приймав, роботі підприємства не заважав, негативно на психологічний і емоційний стан керівників і робітників підприємства та на ділову репутацію підприємства не впливав, своєї вини в зменшенні оборудок не вбачає.
З приводу залучення підприємця ОСОБА_3 (доручення від 14.07.09р.) щодо надання адвокатських послуг по справи №2\53-42 (рішення від 13.05.2009р) йому не відомо, участі в засіданнях ОСОБА_3 не приймав, по факту існування договору юридичної допомоги між підприємством та підприємцем ОСОБА_3 під час розгляду справи заяв від підприємства не було, клопотань щодо намірів або понесених витрат підприємство не висувало. Відповідач скористався своїм конституційним правом, звернувшись в судовому порядку щодо стягнення заборгованості.
Розгляд спору відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Позивач в судовому засіданні 22.12.2009р. в підтвердження матеріальних збитків долучає до матеріалів справи фінансовий звіт за 2008р., фінансовий звіт за І-й квартал 2009р., рахунок на обладнання сигналізації, акт перевірки технічного стану обладнання від 13.01.2009р.
В судовому засіданні 18.01.2010р. долучає до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2009р. по справі №2/53-42 та зазначає, що у зв'язку з визнанням договору оренди нікчемним, вважає, що позовні вимоги по справі №04/163-40.1 є позадоговірними.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із наступного:
В підтвердження права на охоронну сигналізацію позивач долучає видаткову накладну №РН-0000028 від 11.03.2008р. на одержання від ТзОВ "Арсенал СТ" товару V41-TX/PC-SZ вартістю 814,01грн., акт здачі в експлуатацію охоронної сигналізації та прийому об'єкта під охорону між ПП "Фірма "Модуль" та ТзОВ "Арсенал-СТ" від 22.10.2007р., згідно з яким в період з 22.10.2007р. по 22.10.2007р. змонтована охоронна сигналізація V41-TX/PC-SZ на об'єкті замовника за адресою м.Луцьк, пр.Волі, 5, акт перевірки технічного стану обладнання від 13.01.2009р., розташованого на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі м.Луцьк, пр.Волі, 5 та рахунок-фактуру №СФ-0000228 від 21.12.2009р. на контролер з двома зонами V41-TX/PC-16-SZ.
Зазначені докази не стверджують правомірність та факт встановлення позивачем охоронної сигналізації в житловому приміщенні відповідача, встановлення її в жовтні 2007р. при тому, що придбана вона в березні 2008р., належність позивачу охоронної сигналізації та факт незаконного її заволодіння відповідачем.
Виходячи зі змісту ст.33 ГПК саме на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто довести належними доказами правові підстави перебування у житловому приміщенні відповідача та встановлення в ньому обладнання.
Зважаючи на викладене, вимога про витребування власником майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним згідно зі ст.387 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту вказаної правової норми, позивач зобов'язаний довести право на майно, що витребовує, шляхом представлення належних доказів та те, що інша особа володіє його майном незаконно.
Не підлягає до задоволення і вимога позивача щодо відшкодування реальних збитків і упущеної вигоди у розмірі 12 000грн., зважаючи на наступне:
Вимога позивача щодо стягнення заподіяної матеріальної шкоди стосується деліктної відповідальності, визначеної статтею 1166 ЦК України.
В силу ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Лише у випадках, передбачених законом, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану шкоду й за відсутності вини її заподіювача.
Тому, позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами щодо відшкодування збитків завданих діями відповідача зобов'язаний довести протиправність дій відповідача, те, що шкода заподіяна саме діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування (п.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди") належними доказами, тобто такими, які мають значення для справи. Лише у випадках, передбачених ст.35 ГПК України, сторона може бути звільнена від доказування. Зібрання доказів і доведення обставин позову покладається на позивача.
Позивач завдання шкоди вбачає у істотному зменшенні руху коштів по рахунку ПП "Фірма "Модуль" з 01.12.2007р. по 31.01.2008р та з 01.12.2008р. по 31.01.2009р. у зв'язку зі зменшенням об'єму продаж внаслідок створення відповідачем перешкод, а саме: заважанні доступу до приміщення, забороні виставляти товар у приміщенні відповідача, погрозах, вимаганні коштів, впливі на контролюючі органи.
Як зазначено у ст.ст.58, 92 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001р., виключно законами України визначається склад правопорушення, як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
В даному випадку договірні відносини між сторонами не існують.
Згідно постанови ВГСУ від 29.10.2009р. по справі №2/53-42, правочин укладений між сторонами 31.12.2006р. є нікчемним, що має для суду преюдиціальне значення в силу ст.35 ГПК України.
В силу ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Твердження позивача про протиправність дій відповідача документально не підтверджені та суперечать змісту ст.ст. 19, 30, 62 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В даному випадку позивач не довів обов'язок відповідача надавати доступ працівникам позивача у належне йому на праві власності житлове приміщення, користуватись ним, встановлювати обладнання.
За нормами ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла.
Не довів позивач і факти погроз, залякування працівників позивача та вимагання коштів, оскільки за змістом ст.62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути встановлена обвинувальним вироком.
Доказів в підтвердження зазначеного та впливі на контролюючі органи суду не надано.
В силу ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому, не одержаними доходами є така втрата особою очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість одержання нею грошових сум або інших цінностей, якби її право не було порушено. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).
Відповідно до.ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані позивачем довідка ВФ ВАТ "Кредобанк" та фінансові звіти не стверджують факт нанесення збитків діями відповідача та причинний зв'язок між діями відповідача та шкодою, розмір збитків.
Не підлягає до задоволення і вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5 000грн. виходячи зі змісту ст.23 ЦК України, Постанови Пленуму ВГС України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ".
Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обгрунтовано розмір їх відшкодування, стверджуючи це письмовими доказами.
До того ж тільки при наявності складу цивільного правопорушення в особи виникає право на відшкодування як матеріальних, так і моральних збитків.
Тобто, позивач повинен довести протиправність дій відповідача закону або договору та нанесення шкоди саме цими діями, що в даному випадку не відбулось.
Не підлягає до задоволення і вимога щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, оскільки, згідно зі ст.44 ГПК України витрати понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат та відшкодовуються згідно зі ст.49 ГПК України і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-08/34 від 21.01.2009 р.). Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника. Віднесення до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою за позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 30, 62 Конституції України, ст.ст. 14, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 32-35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
У позові відмовити
Суддя Філатова С. Т.