24 червня 2015 р. Справа № 902/608/15
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Горейка М.В.,
прокуратури Вінницької області: ОСОБА_1, службове посвідчення №010787 від 22.10.2012р.,
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 08.09.2014р.,
у відсутності представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: заступника прокурора області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави - територіальної громади м. Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)
до: закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" (вул. Київська, 14, м. Вінниця, 21100)
про стягнення 212957 грн 84 коп.,
Заступник прокурора області в інтересах держави - територіальної громади м. Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" 212957 грн 84 коп.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.04.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/608/15 з призначенням її до розгляду.
Слухання справи двічі відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать наявні в матеріалах справи ухвали від 14.05.2015р. та від 28.05.2015р. Крім того, в судовому засіданні 16.06.2015р. оголошувалася перерва до 24.06.06.2015р.
В судовому засіданні (24.06.2015р.) у ході розгляду справи по суті прокурор заявлений позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в ньому, запереченнях на відзив ЗАТ «Вінницький проектний інститут» від 12.06.2015р. (вх. 06-52/6040/15 від 16.05.2015р.) та поясненнях щодо пролонгації дії договору від 22.06.2015р. (вх. №06-52/6429/15 від 23.06.2015р.).
Натомість, представник відповідача позов не визнала, посилаючись на обставини та мотиви, викладені у запереченні на позов (вх. №06-52/5183/15 від 28.05.2015р.).
Представник позивача в судове засідання не з'явився не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним в судовому засіданні 16.06.2015р. Поряд з цим, у надісланому на адресу суду поясненні від 22.06.2015р. (вх. №06-52/6429/15 від 23.06.2015р.) останній заявлені позовні вимоги підтримав повному обсязі та просив провести розгляд справи за його відсутності.
Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.12.2011р. між комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник, позивач) та закритим акціонерним товариством "Вінницький проектний інститут" (споживач, відповідач) укладено договір № 5766 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (а.с. 25-26), відповідно до розділу 1 якого, постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.
Згідно із п. 2.3.4. Договору постачальник припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі відсутності протягом 10 днів оплати теплової енергії понад встановленні договором (Розділ 6) терміни.
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію.
Згідно із п. 6.3. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Неотримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по Договору (п. 6.5. Договору).
У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 6.6. Договору).
Відповідно до п. 7.3.4. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа Споживача з зазначенням дати проведення розрахунку.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2012р. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.1., 10.4. Договору).
У Додатках 1 (листи 1, 2) до Договору сторони визначили обсяг постачання теплової енергії споживачу (а.с. 27-28).
Додатком 2 до Договору визначено акт розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 29).
У Додатку 3 до Договору наведено схему межі поділу теплової мережі (а.с. 30).
Додатком 4 до Договору сторонами обумовлено тарифи на теплову енергію, а саме: споживач сплачує по тарифу, що діє на день підписання додатку: за приєднане теплове навантаження 25535,268 грн. за 1 Гкал/годину з ПДВ; за спожиту теплову енергію 832,368 грн. за 1 Гкал з ПДВ; за втрати з витоком 29,15 грн. за 1 тону хімочищеної води з ПДВ (а.с. 31).
Додатком 5 до Договору визначено температурний графік роботи теплових мереж від котельні за адресою вул. Першотравнева, 2 (а.с. 32).
15.12.2011 року відповідачем погоджено надані позивачем опитувальні листи теплопостачання за договором №5766 від 09.12.2011р., якими визначені обсяги максимального приєднаного теплового навантаження для приміщень відповідача, а саме: для корпусу А по вул. Київська, 14 - Q = 0,361469 Гкал/годину; для корпусу Б по вул.Київська, 14/1 - Q = 0,111389 Гкал/годину; разом - 0,472858 Гкал/годину.
30.04.2014р. сторони уклали додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії № 005766 від 09.12.2011р., відповідно до якої на виконання постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.03.2014р. за №210 сторони прийшли до згоди внести зміни в п.1 Додатку №4 договору, виклавши його у такій редакції: "Споживач сплачує за тарифами, затвердженими в установленому порядку, які складають: плата в місяць за приєднане теплове навантаження- 22 807,15 грн. за 1 Гкал/год. з ПДВ; плата за спожиту теплову енергію - 910,38 грн. за 1 Гкал з ПДВ.
Як встановлено судом, в провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/369/14 за позовом прокурора міста Вінниці в інтересах держави- Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" про стягнення 1 053 792, 08 грн. Рішенням від 04.06.2014р. у вказаній справі (а.с. 42-46), залишеним постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. без змін, позов задоволено частково: стягнуто з ЗАТ "Вінницький проектний інститут" на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 477 857,90 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 03.06.2014 р. за період з грудня 2012р. по квітень 2014р., 15693,72 грн - 3 % річних за період з грудня 2012р. по квітень 2014р., 32382,56 грн - суми втрат від інфляції за період 31.12.2012 р. - 30.07.2014 р., 527857, 90 грн. - пені за несвоєчасно проведені розрахунки в межах 100 % суми боргу за період з квітня 2013 р. по квітень 2014 р.
Окрім того, судом встановлено, що в провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/13/15 за позовом заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" про стягнення 169899,77 грн. Рішенням від 12.03.2015р. у даній справі (а.с. 47-54) позов задоволено частково: стягнуто з закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" на користь держави- Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 66887,93 грн. боргу за період з травня 2014р. по листопад 2014р., 6382,28 грн- 3% річних за період з травня по жовтень 2014р., 31971,90 грн. Інфляційних втрат за період з червня по листопад 2014р., 38794,60 грн. Пені за період з 10.06.2014р. по 30.11.2014р.; стягнуто з закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" до Державного бюджету України 3398,00 грн судового збору. Додатковим рішенням у даній справі від 17.03.2015р. відмовлено у позові в частині стягнення з відповідача 25 863,06 грн пені.
Поряд з цим, як слідує з матеріалів справи, позивачем у період листопад 2014 р. - березень 2015 р. на виконання умов вищезгаданого Договору поставлено відповідачу в приміщення по вул. Київська, 14, вул. Київська, 14/1 у м. Вінниці теплову енергію на загальну суму 51817 грн 60 коп. (у т.ч. 51817 грн 60 коп. - приєднане теплове навантаження), що стверджується копіями актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг), які виходячи зі змісту п. 6.6 Договору вважаються визнаними відповідачем (споживачем теплової енергії) та є належним доказом постачання останньому вказаної теплової енергії (а.с. 33-37).
Відповідач за поставлену теплову енергію розрахунки не провів, що, зокрема, відображено в розрахунку суми боргу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 38).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті поставленої йому теплової енергії (приєднаного теплового навантаження) в сумі 51817 грн 60 коп., яка станом на момент розгляду справи в суді залишилася останнім не оплаченою, що й стало підставою для звернення заступника прокурора області в інтересах держави - територіальної громади м. Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5766 від 09.12.11р., який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 51817 грн 60 коп. заборгованості за постачання теплової енергії (приєднане теплове навантаження) за правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6230 грн 88 коп.- 3% річних за період з 10.12.2014р. - 20.04.2015р., 115883 грн 99 коп. інфляційних втрат за період з 31.12.2014р. - 20.04.2015р. та 39025 грн 37 коп. пені за період з 10.12.2014р. по 20.04.2015р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зауважити, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/249 від 15.03.2011 року з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі № 10/25 від 20.01.2011 року щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій передбачена ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.3.4. Договору сторони обумовили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.
Поряд з цим, у абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.
Перевіркою правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд надаючи оцінку правильності визначеним позивачем періодам нарахування 3% річних (за зобов'язаннями листопада 2014р.-березня 2015р.) та пені (за зобов'язаннями листопада 2014р.-березня 2015р.) з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, положень абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та змісту п. 6.4 Договору, згідно із яким розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, встановив, що вказані період нарахування 3% річних (за зобов'язаннями грудня, лютого) та пені (за зобов'язаннями грудня, лютого) позивачем визначено невірно, оскільки 3% річних та пеня мають нараховуватися з дня, що передують дню виконання такого зобов'язання, тобто з 10-го числа місяця.
Зокрема, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем помилково визначено періоди прострочення заборгованості за зобов'язаннями відповідача грудня 2014р., лютого 2014р., зокрема зазначено період прострочення:
- за зобов'язанням грудня з 13.01.2015р. - 20.04.2015р., тоді як необхідно з 10.01.2015р. - 20.04.2015р.;
- за зобов'язанням лютого з 11.03.2015р. - 20.04.2015р., тоді як необхідно з 10.03.2015р. - 20.04.2015р.
Відтак, здійснивши обрахунок пені та 3% річних за зобов'язаннями грудня 2014р., лютого 2015р. у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір: пеня в сумі 16045 грн 58 коп. та 3% річних- 2890 грн 32 коп., які в сукупності є більшими ніж ті, які заявлені позивачем (за зобов'язаннями грудня 2014р., лютого 2015р. пеня в сумі 15596 грн 75 коп. та 3% річних- 2759 грн 19 коп.), а тому враховуючи те, що в даному випадку підстав, визначених п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, для виходу за межі позовних вимог у суду немає, вказані вимоги позивача підлягають судом задовольню у заявленому останнім розмірі.
Доводи відповідача викладенні у запереченнях (вх. №06-52/5183/15 від 28.05.2015р.) на позов, судом не беруться до уваги, оскільки не спростовують встановлених судом обставин під час розгляду даної справи.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що договором передбачено два платежі: за спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження, а відтак, зважаючи на те, що прокурором заявлено до стягнення суму основного боргу, яка за своєю суттю є платою за приєднане теплове навантаження, остання задоволенню судом не підлягає, оскільки у зв'язку із наявність заборгованості опалювальний сезон 2014-2015р.р. для ЗАТ "Вінницький проектний інститут" не розпочинався, суд зазначає наступне.
За змістом п.1.2. "Правил надання і ходження технічних умов на підключення до теплових мереж", затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.10.2009р. за №334 та Постановою НКРЕ України від 29.10.2009р. за №1232; пункту 88 "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. за №869; п.42 "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. за №869 - вартість приєднаного теплового навантаження є складовою частиною вартості теплопостачання, яка сплачується споживачем протягом року, незалежно від обсягів виробництва теплової енергії. Вартість приєднаного теплового навантаження та порядок його сплати також передбачені укладеним сторонами Договором № 5766 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 09.12.2011 р. та відповідними додатками і додатковими угодами до нього.
Таким чином, плата за приєднане теплове навантаження сплачується споживачем протягом року, незалежно від обсягів виробництва теплової енергії. А відтак, заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов"язку з оплати теплової енергії є безпідставними.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно припинення строку дії договору 01.10.2014р.
Зокрема, як стверджує відповідач у своїх запереченнях на позов (вх. №06-52/5183/15 від 28.05.2015р.), закритим акціонерним товариством «Вінницький проектний інститут» 30.09.2014р. отримано листа від КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", в якому останнє зазначило, що договір №5766 від 09.12.2011р. припинив свою дію, та надало примірник нового договору, а відтак, на думку відповідача, вказаний договір припинив свою дію 01.10.2014р.
Поряд з цим, згідно із п.п. 10.1, 10.2, 10.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2012р. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації однієї зі сторін без правонаступництва. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Виходячи зі змісту вказаних пунктів договору Договір припиняє свою дію у випадках, закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації однієї зі сторін без правонаступництва. При цьому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Так як сторонами не було дотримано порядку припинення дії договору, зважаючи на отримання відповідачем листа про припинення вказаного договору лише 30.09.2014р., тоді як, виходячи зі змісту договору він мав би бути надісланий рівно за місяць до закінчення строку дії договору та беручи до уваги відсутність взаємної згоди сторін на його припинення, даний договір слід вважати пролонгованим на наступний період, тобто таким, що є діючим. Більше того, з надісланого відповідачем листа також не вбачається бажання припинити існування договору в односторонньому порядку.
Крім того, задовольняючи позов у справі №902/13/15 за позовом заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" про стягнення 169899,77 грн (рішення від 12.03.2015р.), судом надано оцінку змісту договору №5766 від 09.12.2011р., що також дає підставу стверджувати на тому, що вказаний договір продовжив свою дію, тобто є пролонгованим сторонами на наступний період, оскільки дане рішення в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи в частині підтвердження дійсності договору.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" (вул. Київська, 14, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 07525964) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 51817 грн 60 коп. основного боргу, 6230 грн 88 коп.- 3% річних,115883 грн 99 коп. інфляційних втрат та 39025 грн 37 коп. пені.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "Вінницький проектний інститут" (вул. Київська, 14, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 07525964) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 4259 грн 16 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 30 червня 2015 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)