25 червня 2015 р. Справа № 902/798/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська
група «Лісова казка» (61072, АДРЕСА_1)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма
«Нова Справа» (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46)
про стягнення 71 165,66 грн..
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 395 від 23.03.2015 року;
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» заборгованості за договором поставки № ЛС-032 від 22.10.2014 року в загальному розмірі 71 165,66 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 22.10.2014 року договору поставки позивач в період з 03.03.2015 року по 27.03.205 року поставив відповідачу товар на загальну суму 90 469,31 грн.. Відповідно до п. 2.2. договору відповідач зобов'язався проводити оплату за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі кожної партії товару. За видатковою накладною на повернення товару від 06.05.2015 року відповідачем повернуто товар на суму 19 303,65 грн.. Інших розрахунків за договором відповідач про здійснював, і станом на 14.05.2015 року заборгованість за договором складає 71 165,77 грн..
Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/798/15 та призначено її до розгляду.
На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 4820 від 17.06.2015 року.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» (позивач, за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № ЛС-032 (надалі - Договір) за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вироби (надалі Товар) в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною дійсного Договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити кондитерські вироби.
Кількість та асортимент Товару узгоджується між Продавцем та Покупцем у відповідності до попередньої заявки, яка надається у термін не менш ніж за 10 календарних днів до дати здійснення поставки партії Товару для якої здійснюється замовлення (п. 1.2. Договору).
Ціна одиниці Товару та/або партії Товару, що поставляється за цим Договором, встановлюється Продавцем і повідомляється Покупцеві у видатковій накладній, що передається Покупцю разом з партією Товару, що постачається (п. 2.1 Договору).
Розрахунок за поставлений Товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесенням грошових коштів готівкою до каси Продавця у розмірі 100% від вартості поставленого Товару. Оплата за товар, що був поставлений, здійснюється Покупцем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі Товару (п. 2.2. Договору).
Продавець самостійно здійснює доставку Товару Покупцю за адресою: м. Львів, вул.. Польова, 57 б (п. 4.1. Договору).
Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю - згідно з накладною (п. 4.4 Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 10.1. Договору).
Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках Договору поставки № ЛС-032 від 22.10.2015 року, відповідно до видаткових накладних № 358 від 06.03.2015 року, № 389 від 13.03.2015 року, № 432 від 20.03.2015 року, № 469 від 27.03.2015 року поставлено відповідачеві товару на загальну суму 90 468,31 грн..
Судом встановлено, що відповідачем розрахунків за Договором проведено не було. Лише 06.05.2015 року відповідачем згідно накладної на повернення товару № ЛСб-000001 повернуто позивачу товар на загальну суму 19 303,65 грн..
Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 71 165,66 грн..
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 71 165,66 грн. правомірною та обґрунтованою.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46, код ЄДРПОУ 31363286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» (61072, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 33066477) 71 165 (сімдесят одну тисячу сто шістдесят п'ять) грн. 66 коп. - боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 30 червня 2015 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46)