Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Цокол Л.І.
№ 22-ц/796/8947/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа № 757/15941/15-ц
м. Київ
25 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення неустойки, грошової компенсації та морального відшкодування,-
У травні 2015 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Лізингова компанія» «ЕТАЛОН», в якому просила:
- визнати договір фінансового лізингу від 26 січня 2015 року № 002133 недійсним, з дати його укладення;
- стягнути з ТОВ Лізингової компанії «ЕТАЛОН» в сумі 34000 грн. комісійного збору і перший внесок в сумі 170000 грн.;
- стягнути з ТОВ Лізингової компанії «ЕТАЛОН» збитки в сумі 150 грн. і 102 грн.;
- стягнути з ТОВ Лізингової компанії «ЕТАЛОН» моральне відшкодування в сумі 10000 грн.;
- стягнути з ТОВ Лізингової компанії «ЕТАЛОН» понесені позивачем судові витрати.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти розміщені на розрахунковому рахунку ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на суму позовних вимог в розмірі 216516,32 грн.
Заяву мотивовано тим, що відповідач у договорі фінансового лізингу від 26 січня 2015 року № 002133 укладеному між сторонами вказав невірну адресу, яку змінив ще 20 серпня 2013 року.
Також зазначено, що згідно з витягом з ЄДРПОУ відносно ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» є три незавершені виконавчі провадження від 12 лютого 2015 року, від 23 січня 2015 року та від 09 грудня 2014 року.
Вказує, що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог - задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти розміщені на розрахунковому рахунку ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на суму позовних вимог в розмірі 216516,32 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач ТОВ «Лізингова компанія» «ЕТАЛОН» подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову.
Посилається на те, що судом першої інстанції порушені вимоги процесуального законодавства та не враховані роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин на підставі яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідача, обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 3 ст.151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин на підставі яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне приміщення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами дійсно виник спір та позивачем заявлені вимоги про стягнення грошових коштів.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що обмеження господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власними коштами в повному обсязі може призвести до незворотних наслідків, оскільки відповідно до ч.1 ст.155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Разом з тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів щодо діяльності господарюючого суб'єкта, а тому ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року необхідно змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини ухвали словами: «за виключенням коштів для виплати заробітної плати, сплати податків та обов'язкових платежів».
В решті ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини ухвали словами: «за виключенням коштів для виплати заробітної плати, сплати податків та обов'язкових платежів».
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: