Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Москаленко К.О.
№22-ц/796/8150/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа № 757/353/15-ц
м. Київ
25 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання внести зміни до договору про постачання електроенергії,-
В грудні 2014 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Київенерго», в якому просивзмінити правовідношення між позивачем та відповідачем, зобов'язати ПАТ «Київенерго» внести зміни до додатку №2 до договору про постачання електричної енергії від 12 серпня 2014 року №42941014 шляхом конкретизації та викладення п.2 додатку №2 до вказаного договору в такій редакції: «2. Споживач здійснює повну поточну оплату за фактично спожиту електричну енергію»; п.2.1 - виключити».
В обґрунтування позову зазначив, що 12 серпня 2014 року між ним як фізичною особою та ПАТ «Київенерго» було укладено договір про постачання електричної енергії №42941014 та додаток №2 до нього, відповідно до якого наведено порядок розрахунків. Оскільки йому на праві приватної власності належить електрифіковане приміщення, в якому він має намір здійснювати адвокатську діяльність, яка не є підприємницькою діяльністю в розумінні ст.3 ГК України, вважає, що до правовідносин між ним як фізичною особою споживачем та відповідачем застосовуються Правила користування електричною енергією для населення, а не Правила користування електричною енергією.
18 вересня 2014 року він звернувся до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до додатку №2 до вказаного договору, згідно яких оплата буде здійснюватись ним за фактично спожиту електроенергію. Однак, відповідач безпідставно відмовив йому у внесенні змін до вказаного договору.
Посилаючись на положення Закону України «Про електроенергетику», Правила користування електроенергією, Правила користування електроенергією для населення, ст.627 ЦК України, ст.ст. 179, 188 ГК України вважає відмову відповідача неправомірною, а тому просив позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про зобов'язання внести зміни до договору про постачання електроенергії - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанціта ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Посилається на те, що порядок розрахунків між позивачем та відповідачем всупереч п.п.10, п.5.5. ПКЕЕ наведений не в самому договорі, а в додатку №2 до нього, який жодним нормативно-правовим актом не регламентується та суперечить законодавству України у сфері захисту прав споживачів.
Зазначає, що типовий і спірний договори не містять приписів щодо обов'язкової попередньої оплати споживачем заявленого але реально не спожитого обсягу електроенергії.
Вказує, що суд першої інстанції не дав оцінку листу НКРЕ України від 19 березня 2004 року № 02-33-13/1144, згідно якого договір про постачання електроенергії адвокатам та нотаріусам має укладатись на підставі «Правил користування електричною енергією для населення».
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його безпідставності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу належить відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 201) в літ. А, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії № 42941014.
У додатку №2 до вказанного договору наведено порядок розрахунків, відповідно до якого споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленного на розрахунковий період за формою попередньої оплати до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмір повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам».
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами вищевказаний договір укладався на постачання електричної енергії до нежитлових приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 201) в літ. А,які належать позивачу та в яких останній має намір здійснювати незалежну професійну діяльність самозайнятої особи (адвокатську діяльність).
18 вересня 2014 року та 22 жовтня 2014 року позивач звертався до відповідача з пропозиціями переукласти вказаний договір або внести зміни до нього та додатку №2 в частині оплати за фактично спожиту електронергію, посилаючись на те, що він є адвокатом, а тому між ним як фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності та відповідачем повинен був бути укладений договір, розроблений на підставі Правил користування електричною енергією для населення.
Листами від 14 жовтня 2014 року №34КД/41/111 та від 11 листопада 2014 року №34/КД/522/419 відповідач відмовив позивачу у внесенні змін до вказаного договору, посилаючись на відсутність підстав згідно з п.п.6.6, 6.11 Правил користування електричною енергією.
Положеннями п.6.6. вищевказаних Правил визначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію. Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Отже, чинним законодавством передбачені як попередня форма оплати електричної енергії, так і інші, за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Згідно з п.1.6. зазначених вище Правил договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України.
Форма і зміст (умови) Типового договору затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 ( в редакції Постанови НКРЕ № 910 від 17 жовтня 2005 року; із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕ № 105 від 04 лютого 2010 року).
Отже, відповідно до положень ч.3 ст.6, ч.1 ст.638 ЦК України, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією», умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
За приписами ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 ст.651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За загальним правилом, визначеним ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду за наявності такої підстави, як істотне порушення стороною договору в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи з встановлених обставин справи та положень вказаного договору, розробленого на підставі Правил про користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 судом не встановлено наявність істотного порушення спірного договору згідно з ст.651 ЦК України для внесення змін до договору постачання електричної енергії № 42941014. Разом з тим, на істотне порушення відповідачем умов спірного договору позивач в обгрунтування позовуне посилався.
Оскільки в ході судового розгляду не встановлено наявність істотного порушення спірного договору згідно з ст.651 ЦК України, для внесення змін до договору постачання електричної енергії № 42941014 та в судовому засіданні апеляційного суду позивач зазначив, що він не обґрунтовував свої вимоги положеннями ст.652 ЦК України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції у відповідності до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Частиною 6 ст.18 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Таким чином, вказаним Законом, як підставу для зміни договору за рішенням суду, передбачено визнання судом несправедливим спірних умов договору.
Як вбачається з спірних умов договору, вони не містять умов, які згідно ч.3 ст.18 цього Закону визнаються несправедливими.
Поряд з тим, відсутні і підстави вважати спірні умови договору несправедливими на підставі ч.1 та ч.4 ст.18 цього Закону, оскільки як встановлено судом, дані умови є типовими і включені до спірного договору відповідно до нормативних вимог законодавства, зокрема вимог Правил користування електричною енергією.
Відтак відсутні підстави згідно ч.ч.5,6 ст.18 вказаного Закону для внесення змін до договору та додатку №2 до договору.
Також не заслуговують на увагу посилання апелента на те, що суд першої інстанції не дав оцінку листу НКРЕ України від 19 березня 2004 року № 02-33-13/1144, згідно якого договір про постачання електроенергії адвокатам та нотаріусам має укладатись на підставі «Правил користування електричною енергією для населення» з огляду на таке.
За змістом вищевказаного листа оплата за спожиту електроенергію повинна справлятися з адвокатів і нотаріусів, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, з урахуванням їх місцезнаходження.
У випадку, якщо будинок або офіс знаходиться поза межами житлового фонду, то плата за електроенергію справляється з них за тарифами, встановленими для категорії «інші споживачі» на відповідному класі напруги».
Як вбачається з свідоцтва про право власності позивач є власником об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 201) в літ. А.
Тобто займана позивачем група приміщень знаходиться поза межами житлового фонду та договір укладено на постачання електроенергії в нежитлові приміщення, а відтак плата за електроенергію справляється з них за тарифами, встановленими для категорії «інші споживачі».
Крім того, відповідно до п.2.1. Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою НКРЕ від 23 квітня 2012 року № 498, до категорії населення відносяться фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.
Отже, самозайняті особи, які споживають електричну енергію для електрозабезпечення робочого місця (контори) адвоката з метою здійснення незалежної професійної діяльності, не відноситься до категорії населення.
Таким чином, взаємовідносини між енергопостачальником та споживачами електричної енергії (адвокатами) мають врегульовуватися згідно з положеннями Правил користування електричною енергієюшляхом укладення договору про постачання електричної енергії.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст.212 ЦПК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України суд першої інстанції оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалив рішення відповідно до заявлених позовних вимог.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: