ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
25 червня 2015 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.,
суддів: Качана В.Я., Барановської Л.В.,
при секретарі Ломанову Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та коштів за навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року,
встановила:
25.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила скасувати наказ від 01 вересня 2014 року № 159/о, виданий Державним авіаційним підприємством «Україна» (далі - ДАП «Україна») про своє звільнення, поновити її на посаду старшого бортпровідника-інструктора, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 45426,15 грн., а також витрачені кошти на перенавчання та отримання сертифікації в навчальному центрі «ХОРС» та продовження медичної сертифікації в розмірі 3171,39 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 19.07.1991 року, відповідно до наказу №527/л була прийнята на посаду бортпровідника до Бориспільського об'єднаного авіазагону Українського об'єднання цивільної авіації. 09.09.1992 року їй було присвоєно третій клас бортпровідника. Згідно з наказом від 01.04.1993 року № 2/л, у зв'язку з реорганізацією Бориспільського авіапідприємства, вона була переведена до Бориспільського державного авіапідприємства Української державної авіакомпанії «Авіалінії України». 01.02.2003 р. їй було надано другий клас бортпровідника, а 01.06.2004 р. - перший клас. З 22.06.2005 р. її було переведено на посаду старшого бортпровідника, з 22.10.2010 р. - на посаду старшого бортпровідника-інструктора служби бортпровідників льотного комплексу, а з 06.07.2011 р. - на посаду заступника начальника служби бортпровідників льотного комплексу. Наказом від 01.09.2014 року № 159/о її було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
Посилаючись на те, що її звільнення проведено з порушенням порядку, передбаченого п.1 ч.1 та ч.2 ст.40 КЗпП України, а також порядку попередження про майбутнє звільнення (вивільнення) з займаної посади за ст.49-2 КЗпП України, при звільненні не було враховано, що вона має неповнолітнього сина та непрацездатну матір, є єдиним годувальником в сім'ї, її високу кваліфікацію та продуктивність праці, переважне право на залишення на роботі на посаді старшого бортпровідника-інструктора з навчання, просила позов задовольнити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про поновлення її на посаді заступника начальника служби бортпровідників льотного комплексу за кваліфікацією старшого бортпровідника-інструктора категорії ТRІ та стягнути з ДАП «Україна» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої доводи мотивує тим, що в своїх позовних вимогах вона просила поновити її на роботі, оскільки їй не було запропоновано жодної вакантної посади, а на посадах старших бортпровідників-інструкторів були залишенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перед якими у неї було переважне право залишитись на роботі у відповідності до ч.1 ст.42 КЗпП України. Її посилання в цій частині суд визнав обґрунтованими. Враховуючи, що вона є старшим бортпровідником-інструктором, що обіймає посаду заступника начальника служби бортпровідників льотного комплексу, висновок суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що її було звільнено з іншої посади, ніж ту, на яку вона просила її поновити, є незрозумілим. Суд першої інстанції повністю не розібрався з назвами посад в льотній сфері, а тому ухвалив незаконне рішення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник відповідача Савон А.В. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач працювала в ДАП «Україна» на посаді заступника начальника служби бортпровідників льотного комплексу.
Також судом встановлено та не заперечується позивачем, що в ДАП «Україна» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату працівників.
Відповідно до листа в.о. керівника Державного управління справами від 20.03.2014 р. № 01-13/11.1/0408, у рамках заходів, які вживаються Урядом України для економії бюджетних коштів, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» Державним управлінням справами запропоновано Кабінету Міністрів України залишити для виконання спеціальних авіаперевезень п'ять повітряних суден ДАП «Україна»: три літаки (Airbus А-319-115, АН-74ТК-300Д, AH-148-100) та два вертольоти (МІ-8МТВ-1, 2002 року та 2003 року випуску), решту повітряних суден планується передати з Управління Державного управління справами або списати в найкоротший термін (а.с.220 т.1).
Відповідно до наказу ДАП «Україна» від 15.05.2014 р. №136, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, структури підприємства, скорочення штату працівників, з 15.05.2014 введено в дію нову організаційну структуру та новий штатний розпис ДАП «Україна», затверджені 07.05.2014 та погоджені 14.05.2014 Державним управлінням справами, начальнику відділу кадрів доручено забезпечити згідно з вимогами чинного законодавства проведення змін у особовому складі підприємства відповідно до нового штатного розпису на підставі результатів комісії по вивільненню працівників у зв'язку зі скороченням, яка створена наказом від 28 березня 2014 року № 93 «Про утворення тимчасової комісії ДАП «Україна». Визнано таким, що втратив чинність, штатний розпис ДАП «Україна, введений в дію з 01.12.2013 р. та зміни до нього (а. с. 214 т.1).
Відповідно до змін до штатного розпису, введеного в дію з 15.05.2014 р., було скорочено, в тому числі, в службі бортпровідників, посаду заступника начальника служби, 10 посад бортпровідників (а.с.215, 218 т.1).
28.05.2014 р. ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України 08.08.2014 р. на підставі наказів ДАП «Україна» від 15.05.2014 року № 136 «Про введення в дію нової організаційної структури та штатного розпису ДАП «Україна» та від 21.05.2014 року № 140 «Про попередження працівників про заплановане вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці» (а. с. 18 т.1).
19.06.2014 р. до штатного розпису, введеного в дію з 15.05.2014 р., були внесені зміни (а.с.216 зв. т.1).
Як вбачається з протоколу засідання тимчасової комісії від 21.07.2014 р., утвореної відповідно до наказу ДАП «Україна» від 28.03.2014 р. №93, у зв'язку з відсутністю посад за відповідною професією (спеціальністю) на дату проведення засідання комісії, запропоновано звільнити за п. 1 ст.40 КЗпП України,в тому числі заступника начальника служби борпровідників ОСОБА_1 (а.с.110 т.2).
Наказом від 01.09.2014 р. №159/о «По особовому складу» ОСОБА_1 та ще 6 працівників було звільнено 01.09.2014 р. у зв'язку із скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с.19 т.1).
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено порядок вивільнення працівників, передбачений ст. 49-2 КЗпП України, оскільки одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_1 не було запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві при наявності станом на 21.07.2014 року двох вакантних посад старших бортпровідників та трьох посад бортпровідників, що відповідали її кваліфікації.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Так, відповідно до змін до штатного розпису, з 19.06.2014 року зі штату було виведено, в тому числі, службу бортпровідників в кількості 18 штатних одиниць та введено службу бортпровідників у кількості 18 штатних одиниць, з яких: начальник служби (1 одиниця); диспетчер (1 одиниця); старший бортпровідник-інструктор з навчання (1 одиниця); старший бортпровідник з процедур і стандартів (1 одиниця); старший бортпровідник (6 одиниць); бортпровідник (8 одиниць) (а.с.216 зв. т.1).
Таким чином, прийняття працівників до веденої до штатного розпису служби бортпровідників відбувалось на загальних підставах.
Відповідно до протоколу засідання тимчасової комісії від 21.07.2014 р., всі вакантні посади, в тому числі старших бортпровідників та бортпровідників, були запропоновані працівникам підприємства з урахуванням їх переважного права на залишення на роботі.
Є помилковим також висновок суду в частині наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством, перед працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Так, рівень кваліфікації старшого бортпровідника-інструктора підтверджується свідоцтвом Українського державного учбово-сертифікаційного центру цивільної авіації Державної авіаційної адміністрації України.
Як ОСОБА_2, та і ОСОБА_3 в 2001 р. отримали вказані свідоцтва.
У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, ОСОБА_2, яка займала посаду старшого бортпровідника-інструктора з навчання, запропоновано зайняти вказану посаду.
Як вбачається з вимог, які ставились до посади старшого бортпровідника-інструктора з навчання відповідно до посадової інструкції, стаж роботи на цій посаді повинен становити не менше 3 років.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2, остання мала стаж на посаді старшого бортпровідника-інструктора з 05.04.2004 по 06.07.2011 р., тобто 7 років 3 місяці. Допуск до інструкторської роботи ОСОБА_2 отримала з 31.08.2000 р.
При цьому ОСОБА_1 мала стаж роботи на посаді старшого бортпровідника-інструктора з 22.10.2010 по 06.07.2011 р., тобто менше одного року. Допуск до інструкторської роботи ОСОБА_1 отримала з 29.07.2007 р.
Таким чином, ОСОБА_1 за своїм рівнем кваліфікації не мала переваги перед ОСОБА_2 на зайняття вказаної посади.
Посаду старшого бортпровідника-інструктора з процедур і стандартів запропоновано зайняти ОСОБА_3, яка займала цю посаду до змін в організації виробництва і праці.
Відповідно до вимог, що ставились до посади старшого бортпровідника-інструктора з процедур і стандартів, стаж роботи на вказаній посаді повинен був становити не менше 5 років.
У позивача стаж роботи на посаді старшого бортпровідника становив 5 років 4 місяці, з 22.06.2005 р. по 22.10.2010 р. Допуск до інструкторської роботи остання отримала з 29.01.2007 р.
Стаж роботи ОСОБА_3 на посаді старшого бортпровідника становив 5 років 11 місяців, з 05.06.2007 по 17.05.2013 р. Допуск до інструкторської роботи остання отримала з 08.05.2001 р. Крім того, ОСОБА_3 мала стаж роботи та практичні навички роботи на посаді старшого бортпровідника-інструктора з процедур і стандартів з 17.05.2013 р. Позивач на вказаній посаді ніколи не працювала.
Таким чином на засіданні тимчасової комісії перевага на залишенні на вказаній посаді обґрунтовано була надана ОСОБА_3
За своєю кваліфікацією позивач має 1 клас, допуски до повітряних суден типу Іл-62, А-319, АН-74, Мі-8 , наліт годин - 4440 годин.
ОСОБА_2 має 1 клас, допуски до повітряних суден типу А-319, АН-74, Мі-8Ю наліт годин 9 000 годин.
ОСОБА_7 має 1 клас, допуски до повітряних суден типу Ан-74, наліт годин 4219 годин.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що станом на 21.07.2014 р. ОСОБА_3 мала сертифікацію лише на списаний літак Іл-62, спростовуються відомостями льотної книжки останньої.
Так, станом на квітень 2014 р. ОСОБА_3 мала загальний наліт на АН-74 - 4 год. 7 хв., на травень - 1 год. 20 хв., червень -1 год. 33 хв. (а.с.50 т.2).
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач мала вищу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з іншими працівниками, які були залишені на роботі, є необґрунтованими.
Посилання позивача на те, що відповідачем не було враховано наявність у неї переваг на посаду бортпровідника порівняно з ОСОБА_8, спростовується сукупністю зібраних по справі доказів.
Так, порівняно з позивачем, ОСОБА_8 має загальний наліт 4 856 годин, а наліт позивача - 4440 год., стаж роботи ОСОБА_8 на посаді старшого бортпровідника - з 22.06.2005 р. по 16.04.2010 р., в той час, як стаж роботи позивача на посаді старшого бортпровідника становив менше року.
За таких підстав колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було порушено порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, а також вимог ст. 42 цього Кодексу щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а тому в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити саме у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту порушення відповідачем процедури звільнення позивача та відмови в задоволенні позову лише з тих підстав, що вимога про поновлення на роботі стосувалася посади старшого бортпровідника-інструктора, є помилковим та підлягає відповідній зміні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року змінити в частині правового обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа №22-ц/796/7839/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.