25 червня 2015 року Справа № 920/1757/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівДанилової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015
у справі№ 920/1757/14 Господарського суду Сумської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн"
простягнення 128 714,27 грн. заборгованості
У судовому засіданні 11.06.2015 у справі було оголошено перерву до 25.06.2015 до 12 год. 00 хв.
Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/1045 від 24 червня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Данилової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач).
за участю представників сторін від:
позивача: Рекун С.В. (дов. від 21.10.2014),
відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн" про стягнення 107 709,46 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 13 355,97 грн. інфляційних втрат та 7 648,84 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг з теплопостачання за період з 27.12.2011 по 15.03.2012 за договором № 355 від 27.12.2011. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.12.2014, ухваленим суддею Левченко П.І., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 43 993,67 грн. основного боргу, 5 455,22 грн. інфляційних втрат та 3 124,15 грн. 3% річних. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості за укладеним договором на суму 43 993,67 грн. Такого висновку суд дійшов врахувавши фактично спожиту відповідачем теплову енергію за час дії договору, обсяг якої визначений як різниця між початковим та останнім показом теплового лічильника на об'єкті відповідача. При цьому суд керувався приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Хачатрян В.С., постановою від 10.03.15 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій акта огляду вимірювального комплексу обліку теплової енергії від 11.11.2011, який, на думку скаржника, і визначає початковий показник лічильника теплової енергії. З огляду на що, на думку скаржника, судами було невірно визначено загальний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за договором.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн" (споживач) укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 355, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з теплопостачання на централізоване опалення та підігрів питної води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором. Пунктом 4 договору встановлено, що тарифи на день укладення договору на послуги за 1 Ггкал становлять для відповідача 982,39 грн. Сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6 договору). Згідно з пунктом 7 договору, система оплати послуг є щомісячною. Пунктом 8 договору встановлено, що споживач (відповідач) за 3 дні до початку розрахункового періоду (тобто, відповідного календарного місяця) сплачує виконавцю (позивачу) вартість послуг зазначених у договорі, передбачених на розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за розрахунковий період (за календарний місяць) провадяться споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Пунктом 11 договору передбачено, що за наявності у споживача засобів обліку справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається. Відповідно до пункту 32 договору, дія цього договору поширюється на відносини, що діяли з 11.11.2011. Договір діє до 31.12.2011. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що теплопостачання здійснювалось для нежитлових приміщень учбово-лабораторного корпуса Шосткинського інституту Сумського державного університету по вул. Гагаріна, 1. Також судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до різниці між останніми показами теплового лічильника (15.03.2013) та першими показами теплового лічильника за час дії договору (18.11.2011) відповідачем спожито теплової енергії у розмірі 399,92 Гкал, що виходячи з договірної вартості теплової енергії 982,39 грн. за 1 Гкал (з ПДВ включно) становить 392 877,41 грн. Установлено судами і те, що відповідач за спожиту теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, що і стало причиною для звернення із даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дизайн" про стягнення 107 709,46 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 13 355,97 грн. інфляційних втрат та 7 648,84 грн. 3% річних. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у період дії договору відповідач отримав від позивача теплову енергію на суму 392 877,41 грн., втім розрахувався за неї частково у розмірі 348 883,74 грн., а відтак, борг відповідача становить 43 993,67 грн. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про часткове стягнення суми неоплаченого боргу у розмірі 43 993,67 грн., 3 124,15 грн. 3 % річних та 5 455,22 грн. інфляційних втрат, відповідно до здійсненого перерахунку, вірно задоволені судами. Довід скаржника про неврахування судами акта огляду вимірювального комплексу обліку теплової енергії від 11.11.2011, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки скаржником не було обґрунтовано обставин неможливості подання цього доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 920/1757/14 Господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Данилова
В. Швець