Справа № 22-ц /796/ 8455 /2015 Головуючий у І інстанції Москаленко К.О.
Доповідач Котула Л.Г.
23 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Круглика В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.
Зазначала, що з 21 січня 2000 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з тим , що відповідач постійно нехтував сімейними цінностями , відносини в сім'ї протягом останніх років погіршилися, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Крім того, відповідач протягом двох років не проживає з сім'єю, веде роздільне господарство, що свідчить про те, що сім'я фактично розпалась.
Враховуючи те , що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, відновлення сімейних стосунків та примирення вважає неможливе , а тому просила розірвати шлюб без надання часу на примирення, вирішити питання судових витрат.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб, укладений та зареєстрований 21.01.2000 у Центральному відділі державної адміністрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві між громадянами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( актовий запис № 69) розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 243, 60 грн..
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 просить змінити рішення суду в мотивувальній частині , оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема, щодо місця проживання дітей та в частині розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 121, 80 грн. судового збору, так як судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідач та його представник ОСОБА_8 належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явилися і причини неявки суду не повідомили , а тому колегія суду вважала можливим розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , як необґрунтованої, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Положенням ч.1 ст. 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови №11 від 21.12.2007 року " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя " проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Судом встановлено , що сторони перебували у шлюбі з 21 січня 2000 року ( а.с 13).
Від шлюбу мають сина та дочку : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 15-16) .
Сторони припинили спільне життя, як подружжя, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільне господарство.
Клопотання про надання строку для примирення сторони не заявляли. Позивач наполягала на розірванні шлюбу, вважала , що їх сім'ю зберегти неможливо, оскільки відсутні підстави до того .
З огляду на наведені обставини та вимоги закону , колегія суддів вважає , що суд дійшов обґрунтованого висновку про те , що збереження шлюбу сторін суперечитиме інтересам позивача.
Та обставина , що суд не прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов про визначення місця проживання дітей не є підставою до скасування рішення суду, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з зазначеним позовом.
Крім того , як випливає з пояснень представника позивача , у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа , Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.
Згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на те , що суд задовольнив вимоги позивача , а тому при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд обгрунтовано присудив з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: