25 червня 2015 року Справа № 910/29784/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівДанилової Т.Б., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.15
у справі№910/29784/14 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп"
доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
простягнення 160 380,00 грн
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Данилова Т.Б., Швець В.О.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Скольська О.О. представник за дов. від 01.04.15;
від відповідача: Пантелейчук О.В. представник за дов. від 16.06.15.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІ АЙ БІ ГРУП» у грудні 2014 року, заявлений позов про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 160 380,00 грн заборгованості за договором поставки №ПЗ/НХ-141537/НЮ від 02.07.14. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості поставленого за договором товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 230, 265 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.15, ухваленим суддею Босим В.П., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманого ним товару у встановлені договором строки, та зазначив що відсутність рахунку фактури на оплату товару не звільняє покупця від виконання зобов'язання з оплати отриманого товару. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Зеленіна В.О. - головуючого, Власова Ю.Л., Ткаченко Б.О, постановою від 20.04.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишив без задоволення.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та неврахування приписів Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства юстиції №168/704 від 05.06.1995. Окрім цього, на думку скаржника у нього не виникло зобов'язання з оплати товару оскільки йому не було виставлено рахунок-фактуру на таку оплату.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ АЙ БІ ГРУП» отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" (постачальник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (покупець) 02.07.14 укладено договір поставки №ПЗ/ИХ-141537/ню, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити і передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Згідно з пунктом 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, упродовж 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 160 380,00 грн заборгованості за поставлений товар. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець, постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець, передає або зобов'язується передати товар у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов спірного договору позивачем поставлено відповідачеві товар що підтверджується видатковими накладними №12 від 08.07.2014 р., №32 від 06.10.2014 р. та №34 від 09.10.2014 р. на загальну на суму 160 380,00 грн. Вказаний товар отриманий відповідачем за довіреностями, проте у встановлені договором строки не оплачений.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. За приписами пункту 1 статті 692 цього ж Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судами, пунктом 4.2 договору поставки від 02.07.14 сторони визначили, що покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, упродовж 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. Виходячи з того, що судами установлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке полягає в несвоєчасній сплаті вартості товару поставленого за договором від 02.07.14, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" 160 380,00 грн боргу визнається правомірним. Окрім того, довід скаржника про те, що покупець має здійснити оплату поставленого товару на підставі виставлених позивачем рахунків, а йому рахунок-фактуру на таку оплату не виставлявся, тому у нього і не виникло обов'язку з оплати поставленого товару визнається безпідставним виходячи з наведеного. Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого товару у строки визначені укладеним договором. Така ж правова позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 29.09.09 у справі №37/405.
Інші доводи, касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки ґрунтуються на непогодженні скаржника з установленими судами обставинами справи, не спростовують установленого судами, та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.15 у справі №910/29784/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Данилова
В.Швець