2/631/113/15
631/1996/14ц
20 травня 2015 року смт Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Марюхна Л.А.
при секретарі Великородній Л.Ф.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 про втрату права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,
До Нововодолазького районного суду Харківської області звернувся Навчальний центр Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовом до ОСОБА_1 про втрату права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання в якому зазначив, що на балансі Навчального центру Оперативно - рятувальної служби, як правонаступника реформованої військової частини НОМЕР_1 , знаходиться колишнє військове містечко, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у якому розташовано 8-м жилих будинків, а також відповідні комунальні споруди та інженерні мережі. В будинках проживають особи рядового та начальницького складу з членами сімей, які проходять службу та працюють у Навчальному центрі Служби. Квартира АДРЕСА_2 була виділена відповідачу та членам його сім'ї.
Відповідач залишає за собою без законних підстав ізольовану 2-х кімнатну квартиру житловою площею 29.2 кв.м. , загальною 40.8 кв. м. що належить на праві оперативного управління Навчальному центру Служби.
На даний час відповідач не має ніякого відношення до Навчального центру служби , а особи рядового та начальницького складу та члени їх сімей , які мають право на проживання у військовому містечку , а саме житлі яке займає відповідач не можуть ним скористатись , хоча мають в цьому потребу .
В зв'язку з подальшим проходженням служби в Управлінні МНС України у Полтавській області, відповідач по справі та члени його сім'ї втратили право користування зазначеним житлом та ухиляється від здачі займаного житлового приміщення у якому фактично не проживає з членами своєї сім'ї . ОСОБА_1 в списках на отримання житлової площі у постійне користування не перебуває та квартирної справи не має. Відомостей про ордер, який є єдиною підставою для вселення в відомчу квартиру у Навчальному Центрі Служби не має, залишає за собою , без законних на те підстав ізольовану квартиру, яка належить на праві оперативного управління позивачу.. Депутатом Ватутінської сільської ради складено акт, яким підтверджено, що відповідач та члени його сім'ї за адресою АДРЕСА_3 тривалий час не проживає..Позивач зазначив, що відповідач по справі , який не має ніякого відношення до навчального центру Служби, залишає за собою відомчу квартиру, поряд з тим, особи рядового і начальницького складу та члени їх сімей, які мають право на проживання у вищевказаному житлі не можуть скористатися своїм правом , відомча квартира використовується не за цільовим призначенням.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позові підтримав в повному обсязі , надав додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог, клопотання про допит свідків по справі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача по справі в судовому засіданні проти позовних вимог Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України заперечували, надали письмові заперечення на позов, докази в обґрунтування неправомірності позовних вимог позивача, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи по справі, Служби у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення в частині втрати членами сім'ї відповідача, а саме неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстрації місця проживання.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача по справі , представника третьої особи по справі, свідків по справі , дослідивши матеріали справи та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в ЗС України з 1999 року по 2004 рік за контрактом в Д 0050.
Судом встановлено, що житловою комісією військової частини НОМЕР_1 прийняте рішення про надання квартири АДРЕСА_4 житловою площею 29,2 кв.м, загальною - 40,8 кв.м. на сім'ю із 3-х чоловік , який знаходиться в списках на покращення житлових умов на сім'ю з 3-х чоловік. Підстава: Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців / службовців/, зареєстрованого в міністерстві юстиції України за № 216/3509 від 07 квітня 1999 року, п.3,пп..3.8. Протоколом № 14 засідання житлової комісії, затвердженого 12 грудня 2002 року. Забезпечення житлом сім'ї відповідача відбулось у повній відповідності до вимог Житлового кодексу Української РСР та Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 38 від 05.02.1999 року. Відповідно до п.2.12 вищезазначеного порядку Особи рядового та начальницького складу МНС України /працівники/ знімаються з квартирного обліку в разі поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпали підстави для одержання іншого житлового приміщення.Виходячи зі змісту рішення житлової комісії про виділення житла , зазначене житло було надано ОСОБА_1 та членам його сім'ї для постійного проживання без обмежень будь-якими умовами та термінами проживання, не є службовим, зі зняттям з квартирного обліку.
Відповідно до статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 119 КЦЗ України передбачено, що особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їхніх сімей забезпечуються жилими приміщеннями за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Жила площа особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування у першочерговому порядку. До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. Особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу Української РСР. Зазначені положення також закріплені в п.2.5 Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України.
Відповідно до положень п.101, 10.2 Статуту Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій Майно НЦ ОРС ЦЗ є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача майна здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що житлові приміщення, що перебувають на балансі Навчального центру служби, є відомчими приміщеннями відповідно до статті 5 ЖК України. В зв'язку з чим, відомчі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього відповідно до статті 118 ЖК Української РСР. Зазначене посилання жодним чином не підтверджує правомірність позовних вимог позивача, оскільки сам факт перебування житла в оперативному віданні позивача не є підставою його віднесення до статусу службового. Позивачем не надано до суду доказів особливого статусу житла - службового житла.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЖК України службові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Відповідно до статті 5 Житлового кодексу України, яка передбачає, що Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). При цьому заселення житла, яке знаходить у віданні міністерств , державних комітетів та відомств проводиться з чітким дотриманням норм ЖК Української РСР. Наданими до матеріалів справи відповідачем по справі доказами, а саме ордером на право зайняття житлової площі повністю спростовуються доводи позовної заяви щодо наявності у зазначеного житла статусу службового.
Суд зазначає, позивачем не надані належні докази, які б обґрунтовували правомірність позовної вимоги щодо втрати права користування житлом відповідачем по справі. Наданий позивачем , як доказ щодо не проживання відповідача по справі за адресою АДРЕСА_3 акт Депутата Ватутінської сільської ради від 10 жовтня 2014 року, в судовому засіданні спростований наступними доказами по справі. Зазначена інформація в акті обстеження не була підтверджена показаннями свідків, викликаних в судове засідання за клопотанням позивача по справі. В акті вказано лише що ОСОБА_1 зп даною адресою тривалий час не проживає.
Наданими до матеріалів справи позивачем по справі доказами, а саме протоколом засідання житлової комісії про право зайняття житлової площі повністю спростовуються доводи позовної заяви щодо наявності у зазначеного житла статусу службового . Допитані в судовому засіданні свідки в своїх показаннях не змогли підтвердити факт не проживання відповідача по справі та членів його сім'ї та часу не проживання відповідача та членів сім'ї у спірній квартирі. Свідкам невідомо, чи знаходяться в спірній квартирі речі відповідача, хто саме проживає в спірній квартирі. З зазначених підстав суд не бере до уваги акт депутата від 10.10.2014 року як доказ по справі.
Судом на підставі наданих доказів відповідачем по справі встановлено наступне:
Згідно Указу Президента «про державну програму перетворення військ Цивільної оборони України , органів і підрозділі державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року « № 1467 від 19.12.2003 року з 2004 року було розпочато розформування в тому числі і військової частини НОМЕР_1 , на базі якої в подальшому було сформовано Навчальний центр Служби. Відповідач перевівся на посаду інспектора служби державного пожежного нагляду Глобинського району Головного управління МНС України в Полтавській області.
ОСОБА_1 продовжує проживати в спірній квартирі , з якої виїжджає лише на роботу та повертається , оскільки іншого житла не має, що підтверджується наданою довідкою за місцем роботи від 14.01.2015 року.
У 2009 році відповідач одружився вдруге, в цьому ж році народилась дитина , які в 2009 році і зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 . Всі члени сім'ї зареєстровані в спірній квартирі та мешкають в ній.
За час проходження служби в підрозділах МНС України в Полтавській області службовим житлом не забезпечувався, постійного житла не отримував. Відповідач по справі та члени сім'ї не мають іншого постійного житла. В квартирі знаходяться меблі, побутова техніка, особисті речі відповідача та членів сім'ї . Відповідачем по справі регулярно сплачуються комунальні послуги , рахунки за спожитий газ.
Надані до матеріалів справи докази в повній мірі спростовують правомірність позовних вимог позивача по справі. Крім того як слід із наданих доказів позивачем до часу звернення до суд позивач не вважав наявним своє порушене право на житлові приміщення ,
Відповідно до п. п. 7 п.2.6 письмове зобов'язання здати житлові приміщення / крім кооперативного та приватного/ від членів сім'ї, які мають самостійне право на одержання житлових приміщень і залишились проживати в попередній квартирі / отриманій особою рядового та начальницького складу МНС України за попереднім місцем служби/, завірене начальником ЖЕК /КЕС/, передбачає здати домоуправлінню НЦ С у справному стані та знятись з реєстрації із вказаної адреси на протязі 10днів після заселення будинку /отримання ордеру/, де буде отримана житлова площа згідно ордеру.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В судовому засіданні повністю спростовані наданими доказами та показаннями свідків підстави, передбачені ст.71 ЖК України , відсутність без поважних причин /непроживання у спірному житлі/ понад шість місяців, для визнання відповідача по справі та членів її сім'ї, такими , що втратили право користування житловим приміщенням.
Відповідно до абз. 4 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 року, суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї зазначеної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК України. Підстави втрати права користування жилим приміщенням відповідачем, передбачені ст.107 ЖК України позивачем не висувались.
Відповідно до ч.3 статті 71 ЖК Української РСР житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутніми наймачами чи членами його сім'ї понад шість місяців в разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами та характером роботи протягом всього терміну виконання даної роботи.
Відповідно до ст.1 ЖК Української РСР громадяни України мають право на житло.
Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій .
Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Згідно ст.18 Закону України ,,Про охорону дитинства,, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985 року ,,Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України , звернена увага судів на необхідність точного додержання норм Житлового кодексу та діючого законодавства.
Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Що стосується позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Навчального центру Оперативно-рятувальної Служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 про втрату права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання її та неповнолітніх членів її сім'ї є незаконними, необгрунтованими, не підтвердженими належними доказами, та такими, що не підлягають до задоволення
Згідно ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 5, 9, 71.72, 118, 125 ЖК України, Законом України ,,Про охорону дитинства,, , ст.119 Кодексу цивільного захисту України, Положенням про порядок забезпечення житловими приміщеннями осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту МНС України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 про втрату користування житловим приміщенням та знаття з реєстрації місця проживання.
Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 10 днів з часу проголошення.
Рішення в повному обсязі виготовлено 25.05.2015 року
Суддя Л.А.Марюхна