643/1238/15-ц
2/643/1732/15
23.06.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Мещерякової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25.03.2011 року в загальному розмірі 17024,88 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що 25.03.2011 року відповідач отримав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним і банком Договір. Крім того, умовами укладеного між ними Договору передбачено сплату відповідачем на користь банку комісії, а також неустойки в разі неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, його заборгованість станом на 31.12.2014 року складає 17024,88 грн., з яких: 10919,28 грн. - заборгованість за кредитом; 4332,51 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 486,19 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 786,90 грн. - штраф (процентна складова).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачем відповідно до заяви позичальника ОСОБА_1 від 25.03.2011 року, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів, які складають Договір про надання банківських послуг, було надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів згідно умов Договору.
Згідно пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (далі - Умови та Правила), при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених дійсним договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. плюс 5 % від суми заборгованості.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів згідно умов Договору належним чином не виконав, станом на 31.12.2014 року його заборгованість дорівнює 16538,69 грн., з яких: 10919,28 грн. - заборгованість за кредитом; 4332,51 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 786,90 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 549 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню) в разі порушення ним зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами та неустойкою, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з комісії за користування кредитом в розмірі 486,19 грн., суд відмовляє у вказаних вимогах з наступних підстав.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а також пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, вказані грошові кошти в розмірі 486,19 грн. є саме комісією.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана комісія нарахована за прострочку виконання зобов'язань та підставою вимог про стягнення з відповідача вказаної комісії є дані щодо заборгованості по вказаному платежу, які відображені в розрахунку заборгованості, а також положення п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил, якими передбачено сплату відповідачем комісії.
На уточнююче запитання суду, якими саме положеннями укладеного між сторонами Договору, зокрема заяви клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів, Довідки про умови кредитування тощо, передбачено конкретні підстави нарахування банком вказаної комісії та її конкретний розмір, представник позивача відповісти не зміг.
В матеріалах справи міститься надана позивачем копія Довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 30 днів пільгового періоду”. При цьому представником позивача було пояснено суду, що нарахована відповідачу комісія в розмірі 486,19 грн. не є будь-якою з комісій, передбачених вказаною Довідкою, зокрема не є комісією за зняття готівки, за моніторинг неактивної картки, за отримання виписки по карті, за отримання балансу, за безготівковий платіж тощо. Таким чином, з пояснень представника позивача судом встановлено, що зазначена позивачем заборгованість з комісії в розмірі 486,19 грн. виникла не у зв'язку із вказаними вище платежами, а на інших підставах, які представник позивача зазначити не зміг.
Виконаний позивачем розрахунок заборгованості, в якому зазначено на наявність заборгованості з комісії в загальному розмірі 486,19 грн., суд не може визнати належним доказом, що підтверджує обґрунтованість нарахування банком такого платежу.
Доводи представника позивача відносно того, що вказана комісія нарахована за прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, суд не приймає до уваги, оскільки умовами Договору сплата комісії з вказаних підстав, а також її розмір, не передбачені. Крім того, згідно чинного законодавства України, а також умов Договору наслідком прострочки є сплата відповідачем неустойки, яка стягується судом згідно даного рішення.
Посилання представника позивача на положення п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил як на обґрунтування нарахування відповідачу комісії в розмірі 486,19 грн., суд також не може визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та Правил передбачено, що позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по Кредиту, відсотках за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених дійсним Договором.
Таким чином, вказана норма Умов та Правил є відсилочною та встановлює загальний обов'язок щодо сплати комісій на умовах, передбачених Договором.
Між тим з пояснень представника позивача, а також наданих ним документів, в тому числі тих, що складають Договір, судом не встановлено право позивача нараховувати комісію в загальному розмірі 486,19 грн., а саме конкретні підстави її нарахування та розмір. При цьому, як зазначено вище, представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що нарахована ним комісія в розмірі 486,19 грн. не є жодною з комісій, передбачених вказаною вище Довідкою про умови кредитування.
Таким чином, всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не доведено, шляхом надання суду належних та допустимих доказів, наявність у нього підстав для нарахування відповідачу комісії в розмірі 486,19 грн.
За таких обставин суд відмовляє в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в загальному розмірі 486,19 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 236,64 грн.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти в розмірі 16538,69 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень шістдесят дев'ять копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 236,64 грн. (двісті тридцять шість гривень шістдесят чотири копійки).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги позивачем та письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.
Суддя Крівцов Д.А.