Справа № 2-а-8254/2011
Іменем України
15 серпня 2011року суддя Куп'янського міськрайонного суду Харківської області Волчек О.О., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янського міськвиконкому Харківської області про визнання протиправними дії при нарахуванні та виплаті компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янського міськвиконкому Харківської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС станом на 5 квітня 2011 року одноразової компенсації, щорічної допомоги, грошової компенсації на санаторно-курортне лікування, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на день виплати, а також компенсацію в розмірі середньої вартості путівки за 2011 р. за позачергове щорічне безоплатне ненадання санаторно-курортних путівок, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 5.04.2011 р.
У зв'язку з цими обставинами законами України, а саме ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 2001-XII, йому визначена єдиноразова компенсація, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, як інваліда 2 групи 45 мінімальних заробітних плат на час встановлення інвалідності . Мінімальна заробітна плата у квітні 2011 р. становила 960 грн., сума компенсації складає: 960 грн. х 45 = 43 200 грн.
Крім того, в позові вказано, що згідно ст. 48 вказаного Закону передбачена також щорічна допомога на оздоровлення у розмірі, як інваліду 2 групи, 5 мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на день виплати, тобто 960 грн. х 5= 4 800 грн.
Позивач також зазначає, що за 2011 рік він має право на позачергове щорічне безоплатне санаторно-курортне лікування чи отримання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівка в Україні. Вважаючи, що відповідач діяв у відношенні нього протиправно, позивач вважає, що відповідача необхідно зобов'язати вчинити дії по виплаті одноразової допомоги 43 200 грн., щорічної допомоги та вартість санаторно- курортної путівки.
Відповідачем подані заперечення, в яких він просить відмовити позивачу в частині стягнення суми недоплаченої одноразової грошової компенсації, щорічної допомоги, посилаючись на наступні обставини.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення були виплачена позивачу згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2009 по 2011 роки, як інваліду 3 групи, у травні 2009 р, серпні 2010 р. та у квітні 2011 р. по 90 грн. Одноразова компенсація була виплачена при отриманні III групи інвалідності у лютому 2009 р. в розмірі 189,62 коп., при отриманн II групи - доплата у травні 2011 р. в сумі 94 грн.80 коп.
Відповідач вказує, що всі виплати були здійснені відповідно до Закону У країн* «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильське! катастрофи» та Постанови Кабінету міністрів від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відповідач посилається на те, що позивачем у жовтні 2010 р. була отримана санаторно- курортна путівка в санаторій «Перлина Прикарпаття» м. Моршин. На даний час позивач знаходиться на обліку на отримання санаторно-курортної путівки, та від пропонованій путівок з 01.04 по 30.09.2011 р. відмовився.
Стосовно компенсації замість санаторно-курортного лікування, відповідач вказує, що відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 800 від 16.05.2000 р. «Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на компенсацію у раз: самостійного санаторно-курортного лікування у розмірах середньої вартості путівки. Встановлених Кабінетом Міністрів України при наданні необхідного пакету документів.
Відповідач також посилається на те, що Законом про державний бюджет України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки передбачалося, що внесення відповідних змін до законів, у нормах яких для розрахунків потрібен розмір мінімальної заробітної плати, не застосувати його як розрахунок для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Крім того, відповідачем також зазначено, що згідно з ч. 2 та 3 статті 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-як видатки держави на загальносуспільні проблеми, розмір і цільове спрямування цих видатків.
В запереченнях міститься посилання також на те, що згідно з Типовим Положеннях про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської , управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Київ та Севастополі державної адміністрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. № 790 до повноважень управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради не входять питання визначення та розрахунку розмірів щорічної грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус і; соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . В зв'язку з тим, що ця грошова допомога виплачується не з місцевого бюджету, а надходить як цільова субвенція з державного бюджету та надається згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 р. Міністерством фінансів України та Державним казначейством, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4.03.2002 р. № 256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» управління праці та соціального захисту населення є тільки технічним виконавцем розподілу отриманих субвенцій з державного бюджету.
Враховуючи доводи сторін, перевірив матеріали справи, судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи 1 категорії з 5.04.2011 р. по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У суда не викликає сумнівів щодо правильності нарахування та виплати одноразової компенсації, яка була виплачена позивачу , як інваліду третьої групи в сумі 189,62 грн., та при отриманні ним другої групи інвалідності у травні 2011 р. була нарахована доплата в сумі 94 грн. 80 коп. у відповідності до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету міністрів від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стосовно компенсації на санаторне - курортне лікування, суд надходить до висновку, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх доводів щодо наявності протиправних дій відповідача. Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач сам відмовився від пропонованих йому у 2011 році санаторно-курортних путівок. При таких обставинах у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України № 800 від 16.05.2000 р. «Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», грошова компенсація не передбачена.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині нарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення законні та обґрунтовані з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі по тексту Закон №796-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України №796-ХІІ (в редакції від 6.06.1996 року) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії передбачена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 цього Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12 липня 2005 року, установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, які є інвалідами 2 групи -120 гривень.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є
неконституційним) положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші праве: акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною та а поширюється на відносини, що виникли, змінилися чи припинилися до винесення судом відповідного рішення.
Із 22.05.2008 року є неконституційними внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих акт Україии»№ 107-УІ (107-17) від 28.12.2007р. щодо Закону № 796-Х11 в новій редакції «щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлені Кабінетом Міністрів України». Рішення Конституційного Суду України мі преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позову у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначено» закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.201 року № 2857-УІ не вносились зміни до статті 48 Закону № 796-Х11.
Виходячи з приписів частини другої статті 152 Конституції України та дати ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідач, відповідно до части четвертої статті 48 Закону № 796-Х11 (частина четверта статті 48 в редакції Закону і 230/96-ВР від 6.06.1996р.) повинен був здійснювати виплату позивачу, як постраждало) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інвалідам 2 групи, щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державі влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вказано у запереченнях, виплата допомоги на оздоровлення за 2011 рік була здійснена позивачу в сумі 90 гривень.
Суд не може погодитися з такими виплатами позивачу, проведеним відповідач; щодо виплачених щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, інваліду 2 групи за 2011 рік, оскільки відповідно до пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції У краї встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада У країни.
Закон № 796-Х11 та Закон України «Про Державний бюджет на 2011 рік» мак вищу юридичну силу і, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядова нормативними актами, саме ці Закони підлягають застосуванню при вирішення даного
спору.
Крім того, згідно частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-Х11 зменшував встановлені постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, Категорія 2, конкретні розміри доплат, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути застосована у 2011 році для визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідач у 2010 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплат грошової допомоги на оздоровлення -частина четверта статті 48 Закону № 796-Х11 (частина четверта статті 48 в редакції Закону № 230/96-ВР від 6.06.1996р.) та відповідна стаття Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної заробітної плати, установлений у відповідній статті Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік установлено у 2011 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі 960 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо виплати недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік суд виходить із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами та дійшов висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до статті 48 Закону № 796-Х11 і не може бути зменшений.
Такі виплати позивачу проводились в менших розмірах, встановлених бюджетним законодавством.
Частиною третьою статті 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 30 травня 2007 року (далі по тексту Типового положення) встановлено, що до основних завдань управління належить забезпечення виплат передбачених законом компенсацій та допоміг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 33 статті 4 Типового положення Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради Харківської області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідно до законодавства соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Виходячи з наведеного, позивач якому така щорічна допомога на оздоровлення була сплачена Управлінням праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради Харківської області протягом 2010 року після 22.05.2008 року, має право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме статтею 48 Закону № 796- XII.
Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених частиною 3 статті 105 КАС України, суд, встановивши наявність противоправної поведінки Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради Харківської області як суб'єкту владних повноважень, має зобов'язати його до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку -здійснити нарахування та виплати недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.
У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу допомоги в належному розмірі, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління по не виконанню приписів частини четвертої статті 48 Закону № 796-Х11, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування, отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Позивачем необгрунтовано не зазначена кінцева дата виплати компенсації. Суд, не погоджуючись з цим, вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії в майбутньому задоволенню не підлягають, оскільки невідомо чи буде порушено таке право позивача у майбутньому. Тому суд вважає правильним зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії по дату ухвалення рішення по справі.
Оскільки позивач відноситься до особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення, відповідно до пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 19, 22, 46, 75, 92, 152 Конституції України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.201 року № 2857-УІ , статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991 рою статтями 2, 9, 122, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та
соціального захисту населення Куп'янської міської ради Харківської області перерахування і виплату недоотриманих сум на оздоровлення за період з 5.04.2011р. року по дату винесення рішення по справі задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення і Куп'янської міської ради Харківської області по нарахуванню та виплаті не в повному обсязі належної щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог статті і Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-Х11.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської ради Харківської області нарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі мінімальних заробітних плат з розміру, встановленого статтею 53 Закону України державний бюджет України на 2011 рік» на момент виплати, згідно вимог статті 48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-Х11, з 05.04.2011 р. по винесення рішення по справі з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її апеляційної інстанції.
Суддя О.О.Волчек