Справа № 190/1856/13-ц
Провадження №2/190/423/15
26 червня 2015 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.11.2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 13 липня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надавав відповідачу кредит в розмірі 10 000 грн. з розрахунку 36.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язувалась щомісяця виконувати свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Всупереч умовам договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту - 6247,94 грн., по процентам за користування кредитом - 23924,22 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна частина) - 1508,61 грн., загальна сума заборгованості складає 32180,77 грн., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того, просять стягнути з відповідача 321,81 грн. сплаченого судового збору.
В ході розгляду справи позивачем публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було надано до суду уточнену позову заяву, в якій останні просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 лише заборгованість за відсотками нарахованими за прострочену заборгованість по кредиту за період з 31.10.2010 року по 31.10.2013 року в розмірі 14877,80 грн. та сплачений судовий збір у сумі 243,60 грн.
В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватабнк» уточнену позовну заяву підтримав та пояснив, що 13.07.2005 року Банк надав відповідачу кредит в розмірі 10 000 грн. з розрахунку 36.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Остання в свою чергу брала на себе зобов'язання повернути кредит шляхом внесення щомісячних платежів та сплати процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Проте, відповідач умови договору виконала не належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 32180,77 грн. Проте з відповідача просять стягнути лише заборгованість за відсотками нарахованими за прострочену заборгованість по кредиту за період з 31.10.2010 року по 31.10.2013 року в розмірі 14877,80 грн. та сплачений судовий збір у сумі 243,60 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідач ОСОБА_4 13.07.2005 року кредитний договір з Банком не укладала, платіжну картку з встановленим кредитним лімітом не отримувала, проте оспорювати факт укладення кредитного договору наміру не мають, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості останній платіж відповідачем було здійснено 21.09.2010 року, а з позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось 06.11.2013 року, тобто через два місяці після спливу строку позовної давності. Просить застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами - ст. 629 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
За положеннями ст. 612 ЦК України одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
По справі встановлено, що 13.07.2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 10 000 грн. з розрахунку 36.00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, винагороди, комісії в обумовлені в Заяві, Умовах та правилах надання банківських послуг /а.с. 7-11/.
Відповідач була ознайомлена та згодна з Умовами надання кредиту фізичним особам, про що зазначала у заяві від 13.07.2005 року /а.с.7/.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 30.09.2013 року, згідно розрахунку позивача, має заборгованість перед позивачем за кредитним договором у сумі 32180,77 грн., де заборгованість по тілу кредиту - 6247,94 грн., по процентам за користування кредитом - 23924,22 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна частина) - 1508,61 грн. /а.с.4-6/.
Із змісту заяви ОСОБА_3 на укладення кредитного договору № б/н від 13.07.2005 року та умов і правил надання банківських послуг вбачається, що сторонами договору передбачено порядок погашення заборгованості, а саме: щомісячними платежами /а.с.7-11/.
Тобто, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору № б/н від 13.07.2005 року.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як видно із справи, ОСОБА_3 внесла останній платіж на погашення кредиту 21 вересня 2010 року в розмірі 1339 грн., після чого перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором складеного ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 30.09.2013 року /а.с.4-6,145-147/.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - ч.1 ст. 261 ЦК України.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Таким чином, по справі встановлено, що за умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами - щомісячними платежами в розмірі та в строки, визначені договором, а відтак право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності у зв'язку з цим починається з моменту порушення строку його погашення, тобто з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання щодо погашення чергового платежу.
Як видно із справи, до суду з позовом до ОСОБА_3А про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк" звернулось 06.11.2013 року /а.с.2/, тобто з пропуском позовної давності.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 просила застосувати наслідки спливу позовної давності /а.с.131-132/.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що право Банку на отримання суми боргу по кредитному договору від відповідача є доведеним, але таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском Банком строку позовної давності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на автоматичну пролонгацію договору, не можуть бути взяті до уваги, оскільки поряд з встановленням порядку пролонгації строку дії договору (п.9.12. розділ 9 Умов і Правил надання банківських послуг) сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
За таких обставин, пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладення договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, із видачею нової платіжної картки із визначеним лімітом кредитних коштів (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 24 вересня 2014 року № 6-103цс14), оскільки матеріали справи відповідних доказів пролонгації договору не містять, тому посилання позивача на вищезазначену обставину є безпідставними та мають надуманий характер.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 кредитний договір не укладала, підпис на заяві про видачу кредиту не є її підписом та вважає таке посилання безпідставним, так як відповідач та її представник клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для визначення належності підпису не заявляли, інших переконливих доказів на підтвердження зазначених обставин не надали.
У зв'язку з цим згідно вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню й судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області.
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2015 року.
Головуючий суддя Ю.В. Легкошерст