Справа № 760/11364/15-ц
Провадження № 2/760/5089/15
про закриття провадження у справі в частині вимог
30 червня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Квітченко Я. О.,
за участю адвокатів позивача Чапляна С. Є., Поліщука В. В.,
за участю адвоката відповідача-1 Вилкова С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,
12.06.2015 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.
17.06.2015 суддя Солом'янського районного суду м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду.
У судовому засіданні представники позивача подали позовну заяву у новій редакції, в якій просили визнати недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, а також визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду справи по суті з'ясувалося, що позовна заява подана з порушенням вимог щодо об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Так, стаття 16 ЦПК передбачає, що «не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом».
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 8 постанови №8 від 20.05.2013 з наступними змінами і доповненнями «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснив, що «відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.
Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.
Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».
З цією позицією погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у листі від 07.02.2014 «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» зазначив, що «державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід пам'ятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів"» (пункт 4).
Отже, позовні вимоги, заявлені до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни щодо скасування її рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 126 ЦПК «залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи».
Оскільки спільний розгляд заявлених вимог унеможливлює вирішення цієї справи, суд вважає, що належить роз'єднати в самостійні провадження вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК.
Таким чином, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, оскільки ця вимога підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Одночасно суд роз'яснює, що згідно з частиною другою статті 206 ЦПК у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі.
Таким чином, позивачеві належить повернути з Державного бюджету України 243,60 грн. судового збору, сплаченого ним за позовну вимогу немайнового характеру.
Керуючись статтями 16, 126, 205, 206, 210, 293 ЦПК, Законом України «Про судовий збір», суд
Роз'єднати у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 і визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та позовні вимоги ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_4, що позовні вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 належать до юрисдикції адміністративного суду.
Зобов'язати Державне казначейство України повернути ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок), сплачений ним за позовну вимогу, яку не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, згідно з квитанцією №74 від 12 червня 2015 року на розрахунковий рахунок №31212206700010, отримувач УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача 38050812, банк отримувача ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - «судовий збір».
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Л. В. Шевченко