Провадження №2-а-201/15
в справі №760/4008/15-а
22 травня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною бездіяльності суб'єктів владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.02.2015 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (зі змінами) та статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; 2) зобов'язати відповідачів Міністерство оборони України та Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на момент призначення II групи інвалідності за аналогічною посадою, що він займав на момент звільнення, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, які мають постійний характер відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за відрахуванням виплаченої суми; 3) стягнути солідарно на його користь з відповідачів Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату недоплачену частину одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірі 100785 грн.
Посилається на те, що його звільнено з військової служби 09.07.1990 року та він отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26.01.2012 року йому встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 26.01.12 серія 10ААА №772799.
Таким чином вважає, що набув права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для реалізації вказаного права, ним було подано відповідну заяву та всі необхідні документи відповідачу для нарахування та виплати йому вищезазначеної одноразової грошової допомоги, й ці документи були направлені відповідачу через уповноважений орган.
Однак відповідач не визнав його право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на момент призначення II групи інвалідності, здійснили нарахування та виплату одноразової грошової допомоги лише у розмірі 17640 грн.
Вважає такі дії відповідачів протиправними та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 28 квітня 2015 року в справі було відкрито скорочене провадження.
18 травня 2015 року до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову від Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких останні посилаються на те, що дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги були правомірними, вважають адміністративний позов необгрунтованим, та просять в його задоволенні відмовити. Крім того, відповідач Міністерство оборони України вважає, що існують підстави для закриття провадження у справі передбачені п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України. Разом з цим зазначених обставин судом встановлено не було.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений з військової служби 09.07.1990 року та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26.01.2012 року йому встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 26.01.12 серія 10ААА №772799.
Таким чином, 26 січня 2012 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.
З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачем подано відповідні документи до відповідача.
Як визначено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Абз. 8 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІ групи, виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 26 січня 2012 року, суд приходить до висновку, що відповідачі при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року №815.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499 неправомірними.
За позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499.
Таким чином, на відповідачів повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499.
Зобов'язати Міністерство оборони України та Київський міський військовий комісаріат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності з врахуванням отриманих коштів.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: