2-о-125/15
760/5233/15-ц
19 березня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просить суд встановити факт проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини в квартирі АДРЕСА_1.
Дослідивши заяву, приходжу до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 119 ЦПК України, а відтак її необхідно залишити без руху.
Відповідно до п.3 ППВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також відповідного інформаційного листа ВСУ, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.119 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 258 цього Кодексу.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, а також визначитись із тим, чи існує спір про право и чи належить заяву віднести до розгляду в порядку позовного провадження. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Аналіз поданої заяви дає підстави суд стверджувати, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Проте заявник жодним чином не зазначає про коло ймовірних спадкоємців по справі і обсяг спадкового майна, зокрема, чи входить до складу спадщини квартира, в якій ОСОБА_3 проживав. Це також має вирішальне значення для визначення кола заінтересованих осіб по справі і вирішення питання щодо виду провадження з розгляду даної заяви.
Також заявник всупереч імперативним положенням п.6 ч.2 ст.199 ЦПК України не зазначає доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Зокрема, не зазначено доказів або не наведено конкретних підстав для звільнення від їх доказування щодо того, що заявник із ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, що заявника як бездомного інваліда ОСОБА_3 запросив жити до себе напередодні новорічних свят (яких свят і якого року?), що ОСОБА_3 З ТОГО ЧАСУ піклувався про заявника, що з січня 2007 року заявник проживає в квартирі ОСОБА_3, а останній з того часу піклувався про нього.
Заява не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дотримання вимог статей 119-120 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (заяви) до розгляду.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо ж заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без руху.
Роз'яснити заявнику, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом двох днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Кицюк