Справа № 755/8888/15-ц
(заочне)
"25" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1. В спірній квартирі він у 2007 році зареєстрував доньку ОСОБА_2 та онуку ОСОБА_3. В 2008 році відповідачі виїхали на постійне проживання до Швейцарії. До цього часу вони в спірній квартирі не проживають, їх особисті речі відсутні. Квартиру відповідачі залишили добровільно. З 2008 року в квартирі проживають орендатори. Крім того, відповідачі ніколи не сплачували рахунки за комунальні послуги, ці витрати несе він.
В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та задоволення позовних вимог в повному обсязі, не заперечував щодо прийняття заочного рішення в разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи сповіщалися згідно норм чинного законодавства, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
В суді встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки форми 3, виданої ЖБК «Монтажник» від 23.03.2015 року, в спірній квартирі зареєстровані: відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Згідно актів від 20.09.2014 року та 11.04.2015 року, слідує, що відповідачі за спірною адресою з вересня 2008 року не проживають. Спірна квартира позивачем здається в оренду.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
По даній справі встановлено, що відповідачі не проживають в спірній квартирі з 2008 року. Відсутні будь-які дані щодо не проживання відповідачів в спірній квартирі з поважних причин чи щодо чинення перешкод в їх проживанні. Будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідачі до суду не надали.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення не було подано.
Суддя: