Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1493/15-ц
Провадження № 4-с711\18\2015
06 травня 2015 року Придніпровський районний суд м . Черкаси в складі :
- головуючого - судді Клочко О.В.
- при секретарі - Литовченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Черкаси скаргу публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції ОСОБА_2 та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві -
Заявник - публічне акціонерне товариство “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” в подальшому скорочено - ПАТ “ДБ Сбербанк Росії” звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 \ в подальшому скорочено - ВПВР \ та про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 2.02.2015 року ВП № 38604549.
Свої доводи скаржник мотивує тим , що на виконанні державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції ОСОБА_2 знаходиться виконавчий документ - виконавчий лист, виданий Придніпровським районним судом м .Черкаси по справі №2-1152\2010 про стягнення на користь публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Сбербанку Росії” солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Бахмачконсервмолоко” та ОСОБА_3 коштів в сумі 6 060 000,00 \ шість мільйонів шістдесят тисяч гривень \ гривень та судових витрат 1730,00 грн., а всього 6 061 730,00 гривень.
02.02.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Вважають вказану постанову державного виконавця незаконною, дії та бездіяльність державного виконавця в процесі виконавчого провадження - неправомірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” визначено права та обов'язки державного виконавця.
Проте, з постанови про закінчення виконавчого провадження від 2.02.2015 року вбачається, що дії державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа були недбалими і недобросовісними, а саме, державним виконавцем не було дотримано та виконано вимоги Закону щодо наступного :
- звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ,
- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом,
- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження,
- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань , покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника - боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Тобто , вважають , що державним виконавцем порушені вимоги ст..11 Закону України “Про виконавче провадження”.
Також, вважають , що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови за результатом недбалості в рамках виконавчого провадження були порушені норми ст.ст. 8,19,41,129 Конституції України, ст.ст.5,11 Закону України “Про виконавче провадження”.
Не стягнення на користь банку грошових коштів встановлених виконавчим документом та не проведення державним виконавцем обов'язкового комплексу заходів, зроблених ним добросовісно і повно, є порушенням Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.8, 41 Конституції України \ права власності \ , ст.30 Закону України “Про виконавче провадження”.
Поведінка державного виконавця свідчить про повне ігнорування ним як своїх обов'язків та і загальноприйнятих у суспільстві норм моралі \ порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод \.
Просили суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Придніпровським районним судом м . Черкаси по справі №2-1152\2010.
Також, просили визнати неправомірними дії державного виконавця Вакуленко С.М. по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 2.02.2015 року, визнати неправомірною та скасувати вказану постанову , зобов'язати державного виконавця Вакуленко С.М. приступити до належного примусового виконання виконавчого листа , виданого Придніпровським районним судом м . Черкаси.
В судове засіданні представник скаржника не з'явився , надавши заяву від 30.04.2015 року про можливість розгляду справи у їхню відсутність, скаргу підтримують.
Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу не визнала , надавши письмові заперечення на скаргу.
Представник ТзОВ “Торговий дім “Бахмачконсервмолоко”, а також ОСОБА_3 та Державної прикордонної служби України до суду не з'явилися , причин неявки не надали, їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Заслухавши пояснення представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи , суд вважає, що скарга ПАТ “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” не підлягає до задоволення , виходячи з наступних підстав.
За обставинами справи , вбачається , що з 25.06.2013 року по 2.02.2015 року на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало виконавче провадження ЄДРВП № 38604549 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-1152/10 від 3.06.2013 року про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім “Бахмачконсервмолоко”, ОСОБА_3 на користь заявника - публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 банк Сбербанк Росії” заборгованості в сумі 6 060 000,00 грн. та судових витрат в сумі 1730,00 гривень , а всього - 6 061 730,00 гривень.
Вказане виконавче провадження входило до складу зведеного виконавчого провадження за № 38380894 від 6 червня 2013 року, постановою від 25.6.2013 року відкрито виконавче провадження та за заявою стягувача накладено арешт на все майно боржника , про що внесено відповідні записи до державного реєстру.
Оскільки скарга заявника носить узагальнений характер , який стосується виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа, виданого Придніпровським районним судом м .Черкаси по справі № 2-1152\2010 про стягнення солідарно з ТзОВ “Торговий дім “Бахмачконсервмолоко” та ОСОБА_3 на користь заявника - ПАТ “ОСОБА_1 Сбербанку Росії” заборгованості в сумі 6061730,00 грн., та при цьому вказується на недбалі та недобросовісні дії державного виконавця , на порушення прав та обов'язків, визначених , зокрема , ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”, тому, суд вважає необхідним зазначити , які саме дії вчинялись державним виконавцем з часу відкриття виконавчого провадження по день винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Так, за письмовими матеріалами справи , вбачається , що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження , в ході примусового виконання з метою виявлення майна боржників було направлено численні запити до різних установ , організацій, Державної податкової служби України , Пенсійного фонду, ДАІ УМВС України в Черкаській області, Державної міграційної служби , тощо.
Такі запити, як встановлено , зроблені для виявлення рухомого та нерухомого майна боржників, встановлення даних про реєстрацію цього майна , виявлення місця роботи , пенсії, розрахункових рахунків , джерел доходів та інших обставин.
На вказані запити державним виконавцем отримано відповіді , яке майно рахується за боржниками, про наявність житла , автотранспорту , про отримання пенсії, тощо.
При цьому , згідно до інформаційної довідки від 12.05.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про нерухоме майно за боржником.
Також, згідно письмової відповіді Пенсійного фонду України від 3.06.2014 року за № НОМЕР_1 інформація про останнє місце роботи - відсутня, та встановлено , що пенсію боржник не отримує.
За отриманими даними з державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 15.07.2013 року за № 210 - за боржником не рахується сільськогосподарська техніка , а за даними Державної податкової служби України за № 455675 від 30.11.2012 року - за боржником не зареєстровано відкритих розрахункових рахунків.
Також, відповідно до довідки Державної міграційної служби України в Черкаській області за № 20794 від 25.12.2012 року , боржник зареєстрований за адресою м . Черкаси, АДРЕСА_1.
Відповідно до витребуваних державним виконавцем даних Державної авіаційної служби України від 6.03.2014 року за № 20.16 - 2566, вбачається , що повітряні судна за боржником ОСОБА_3 також не зареєстровані.
Узагальнюючи вищенаведене , вбачається , що державним виконавцем вжиті необхідні заходи по розшуку майна, коштів та самого боржника, що підтверджує , що бездіяльності державного виконавця за даних обставин не вбачається, оскільки державним виконавцем здійснені дії по зведеному виконавчому провадженню, до складу якого входив і оскаржуваний виконавчий документ.
Також, встановлено , та це підтверджено документально наданими суду письмовими матеріалами, що державний виконавець не лише викликав боржника , але й безпосередньо здійснював виходи за місцем його реєстрації, про що складено відповідні акти.
Так, згідно до наданого суду акту державного виконавця від 17.06.2014 року , державним виконавцем було здійснено вихід за вищевказаним місцем реєстрації боржника з метою перевірки майнового стану, проте , двері квартири ніхто не відчинив та боржнику залишено виклик до державного виконавця.
З метою перевірки майнового стану боржника , державним виконавцем 27.11.2014 року повторно було здійснено вихід за вище встановленою адресою: АДРЕСА_2 та встановлено , що власником квартири є ОСОБА_5, боржник за вказаною адресою не проживає, а майна , яке б належало боржнику - не виявлено.
Про вказані обставини державним виконавцем також складено акт.
Також, згідно матеріалів виконавчого провадження, місце роботи боржника визначено - ПП “Артбудінвест”, адреса місцезнаходження - м. Київ , вул. Митрополита Василя Липківського , буд. 45, кімната № 932.
Що стосується автомобільного транспорту , то державним виконавцем згідно до запиту отримано дані АІС “Автомобіль” про те , що за боржником станом на 12.07. 2013 року рахується автомобіль “ТОYOTA AURIS” - 1.6 L, 2007 року випуску , державний номерний знак НОМЕР_2, при цьому автомобіль перебуває у заставі “Укргазбанку”.
При цьому , державним виконавцем виконано вимоги Закону України “Про виконавче провадження” , за матеріалами виконавчого провадження 17.07.2013 року - винесено постанову про арешт вищевказаного транспортного засобу та за вихідним № 5009/2.1-32 направлено до ВРЕР УДАІ УМВС України в Черкаській області , а також сторонам виконавчого провадження для виконання та відому.
Також , державним виконавцем оголошено розшук транспортного засобу, про що винесена відповідна постанова , яка також за вихідним № 5006\2.1-32 направлена до сектору розшуку викрадених автомобілів УДАЇ УМВС України в Черкаській області, а також сторонам виконавчого провадження для виконання та відому.
В разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ, що підтверджує, що державний виконавець виконав вимоги ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” .
Не відповідає фактичним обставинам справи і викладе скаржником посилання на те ,що державний виконавець не звертався до суду з відповідним поданням у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Це повністю спростовано письмовими запереченнями представника примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 з доданими до них письмовими матеріалами справи , згідно яких вбачається , що 17.09.2014 року до Соснівського районного суду м. Черкаси було адресовано подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України \ вихідний номер № 5097/2.1- 28 \ , проте , ухвалою даного суду від 21.10.2014 року у поданні відмовлено у зв'язку з відсутністю фактів ухилення боржника від виконання рішення суду.
Ухвалене судом рішення за вказаним поданням було оскаржено до апеляційного суду Черкаської області, в результаті чого, за ухвалою вищестоящого суду від 19 грудня 2014 року апеляційну скаргу було задоволено частково ,а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2015 року подання державного виконавця залишено без задоволення.
В ході розгляду справи , представником примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 також надано суду постанову від 4.03.2015 року заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6, яка винесена ним за результатом розгляду саме скарги представника за дорученням ПАТ “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” ОСОБА_7 від 19 лютого 2015 року, що надійшла 24.02.2015 року, на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві при примусовому виконанні виконавчого листа Придніпровського районного суду м . Черкаси №2-1152\10 від 3.06.2013 року про стягнення солідарно з ТОВ “Торговий дім “Бахмачконсервмолоко” , ОСОБА_3 на користь ПАТ “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” заборгованості в сумі 6 060 000,00 гривень та судових витрат в сумі 1730,00 гривень, а всього 6 061 000,00 гривень.
Тобто, здійснено перевірку за результатами скарги ПАТ “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії”, фактично аналогічної, що подана заявником до суду.
Відповідно до вказаної постанови від 4.03.2015 року , вбачається ,що державним виконавцем 2.02.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав, передбачених п.2, п.7 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження”, так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними , майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Виконавчий документ разом із копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві за вихідним № 449\2.1-28 направлено на адресу ПАТ “ОСОБА_1 банк “Сбербанку Росії”.
Відповідно до вказаних вище п.2., п.7 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, передбачено повернення виконавчого документа стягувачеві, у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними та у разі, якщо майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.
Державним виконавцем вчинено вичерпний комплекс заходів і законні підстави для подальшого не завершення виконавчого провадження відсутні.
Також, суд вважає, що державним виконавцем не допущено порушення строків здійснення зведеного виконавчого провадження, який обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Відповідно до письмових заперечень представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4, обґрунтовано вказується , що строк здійснення виконавчого провадження у відповідності до Закону України “Про виконавче провадження” не включає час: відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна , виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника , час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати \ заробітку \, пенсії та інших доходів боржника. \ ч.2 ст.30 Закону \
Також, обґрунтовано вказано , що обставиною, що зумовлює зупинення виконавчого провадження є розшук транспортного засобу боржника . \ ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження” \ , терміни здійснення виконавчого провадження державним виконавцем порушені не були.
Ніяким чином не узгоджуються посилання заявника в скарзі на те, що державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій по вказаному зведеному виконавчому провадженню проігноровані загальноприйняті у суспільстві норми моралі \ порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протокол №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст. 8, 41 Конституції України \.
При цьому , скарга заявника ніяким чином не розкриває самої суті допущеного , на думку заявника , порушення державним виконавцем вказаної статті 6 Конвенції.
Із метою врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини \ скорочено ЄСПЛ \ проти України, усунення причини порушення Україною Конвенції, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини та створення передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ Верховною ОСОБА_7 України прийнято Закон України від 23.02.2006 року №1477-1V “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” , у ст.17 якого наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Яким чином саме державним виконавцем порушено вимоги вказаної ст.6 Конвенції, на що посилається скаржник у скарзі - не зрозуміло, оскільки за змістом ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.
З огляду на викладене можна зробити висновок про те , що суди з метою забезпечення єдності судової практики, зокрема , в частині її відповідності міжнародним стандартам, здійснюючи правосуддя, поряд із нормами національного законодавства мають застосовувати і норми Конвенції.
Проте , яким чином узгоджуються посилання заявника на ст. 6 Конвенції щодо державного виконавця - скарга не містить.
У статті 6 Конвенції гарантується право людини і громадянина на справедливий суд.
У цьому аспекті найбільш розповсюдженим порушенням у справах проти України Європейський суд з прав людини встановлює порушення права кожного на розгляд судом справи протягом розумного строку.
З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення “розумний строк” вбачається , що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків.
Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин \ рішення у справі “Броуган \ Brogan\ та інші проти Сполученого Королівства” \ .
У розумінні ЄСПЛ для визначення того , чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення.
Строк , який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.
Державний виконавець при здійсненні виконавчих дій насамперед керується і зобов'язаний керуватися Законом України “Про виконавче провадження”, та як було вказано вище, державний виконавець не допустив порушення строків здійснення зведеного виконавчого провадження.
Що розуміється скаржником в частині порушень державним виконавцем ст.ст. 8,41 Конституції України при здійсненні виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні - скарга також не розкриває.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії.
Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи , рівності, тощо.
Одним із проявів верховенства права є те , що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї, тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Що саме мав на увазі заявник у даній скарзі , вказуючи про нібито допущені державним виконавцем порушення ст. 8 Конституції України при здійсненні зведеного виконавчого провадження - не зрозуміло і це не конкретизується.
Те саме стосується і в частині посилань заявника про нібито допущені порушення державним виконавцем ст. 41 Конституції України, в скарзі це не розкривається.
Що стосується вимоги заявника щодо зобов'язання державного виконавця приступити до належного виконання виконавчого документа, то , оскільки в судовому засіданні встановлено , що виконавче провадження правомірно завершено після здійснення всіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження” заходів, підстави для поновлення виконавчого провадження також відсутні.
Законом України “Про виконавче провадження” не передбачено здійснення повторного комплексу заходів примусового виконання в межах одного і того самого виконавчого провадження \ зведеного виконавчого провадження \.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи , які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають , що рішенням , дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.
Таким чином , в судовому засіданні встановлено та підтверджено документально , що державним виконавцем здійснено весь комплекс примусових заходів у відповідності до Закону України “Про виконавче провадження”, порушень прав , свобод та інтересів скаржника не допущено.
Також, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, визначених ч. 5 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” не позбавляє його законного права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.
За таких обставин , суд вважає, що підстав для задоволення скарги у суду не має, в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі ст..ст.11,60, 213-215 ЦПК України та керуючись ст..ст. 383- 384 ЦПК України, Законом України “Про виконавче провадження” , суд -
В задоволенні скарги публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії” відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення .У разі, якщо ухвалу було проголошено у відсутність особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий: ОСОБА_8