Справа № 697/22/15-ц
№ пров. 2/697/160/2015
23 червня 2015 року
Канівський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Льон О.М.
за участю секретаря с/з - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_7 «Заповіт Шевченка», якого в подальшому заміненого належним відповідачем ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» (далі - ТОВ «НВФ «Урожай). В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем, поскільки згідно наказу від 06.07.2011 № 06/07-2К була прийнята на посаду завідуючої складом паливно-мастильних матеріалів Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко" НВФ «Урожай». Після прийняття на посаду між нею та підприємством був заключний строковий договір про повну матеріальну відповідальність. Наказом № 02/12-1К від 02.12.2014 року її було звільнено з посади завідуючої складом ПММ Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко" згідно п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, що дало підстави для втрати довір'я до нього. В даному наказі вказані підстави звільнення, а саме: акт інвентаризації форми № 24-НП від 09.10.2014; висновки службового розслідування від 28.11.2014, з якими її не було ознайомлено. Дійсно, 09.10.2014 року комісією проводилася інвентаризація складу ПММ Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко", про що був складений акт в якому було зазначено про виявлену нестачу дизельного пального в кількості 6 626 л., однак, комісією чітко не встановлено, за який період виникла нестача та з чиєї вини. Після складання акту інвентаризації представники служби безпеки ПрАТ „НВФ „Урожай" відносно неї проводили допити, погрожували, заставляли проходити постійні перевірки на „детекторі брехні", писати пояснення, у зв'язку з чим у неї різко погіршився стан здоров"я і вона потрапила на лікування до Канівської ЦРЛ в період з 20.10.2014 до 04.11.2014, а 27.11.2014 вона написала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, однак 02.12.2014 її ознайомили з наказом про звільнення з роботи. Крім цього зазначає, що вона була членом первинної профспілкової організації Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко", яка згоди на її звільнення не надавала, чим порушено вимоги ч.1 ст.43 КЗпП України. Тому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 02/12-1К від 02.12.2014 року про звільнення її з посади завідуючої складом ПММ Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко" згідно п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, що дало підстави для втрати довір'я до нього. Поновити її на посаді завідуючої складом ПММ Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко". Стягнути з ТОВ «НВФ «Урожай» за період з 02.12.2014 по дату винесення судового рішення у даній справі середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач була прийнята на роботу в Литвинецьку дільницю на посаду завідуючої складом ПММ з повною матеріальною відповідальністю, в той же день з нею було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 76. Проведеною відповідачем 09.10.2014 комісійною інвентаризацією складу ПММ Литвинецького відділку у підзвіті позивача було виявлено недостачу дизельного пального в кількості 6626 літрів (або 5457 кг) на суму 102700 гривень, що підтверджується ОСОБА_4 інвентаризації б/н від 09.10.2014р.. Позивач погодилася з усією сумою недостачі і підписала ОСОБА_4 інвентаризації без будь-яких зауважень або заперечень. Під час службового розслідування позивач в своїх письмових заявах, виконаних власноручно, визнавала свою вину у скоєних нею діях (бездіяльності), які обумовили виникнення недостачі та пояснювала її появу тим, що невчасно робила заміри пального, зобов'язувалась в подальшому відноситись до своєї роботи відповідальніше. 17.10.2014 позивач по касовому ордеру б/н добровільно внесла в касу бухгалтерії філії ОСОБА_7 « Заповіт Шевченка» 10000,00 грн. готівкою як відшкодування збитків згідно акта інвентаризації від 09.10.2014. Факт неналежного та несумлінного виконання Позивачем своїх службових обов'язків, яке призвело до спричинення вказаних вище матеріальних збитків, встановлений також Висновком Канівського MB УМВС України від 10.11.2014, який підтверджено письмовими поясненнями працівників відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, отриманими оперуповноваженим ДСБЕЗ міськвідділу міліції ОСОБА_11. На даний час по даному факту відкрито кримінальне провадження за ст.191 КК України, рішення по якому ще не прийнято, але вважає, що незалежно від результатів розслідування кримінального провадження, у підприємства після виявлення недостачі та проведення службового розслідування були достатні підстави для втрати довір'я до позивача та звільнення з роботи.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організації незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до положення про філію ОСОБА_7 «Заповіт Шевченка» ТОВ «НВФ «Урожай» (а.с.49-53) філія АФ «Заповіт Шевченка» є відокремленим структурним підрозділом ТОВ НВФ «Урожай» і не є юридичною особою.
З огляду на викладене, ухвалою Канівського міськрайонного суду від 05.03.2015 по даній справі було замінено відповідача ОСОБА_7 «Заповіт Шевченка» належним відповідачем ТОВ «НВФ «Урожай» (а.с.34).
Згідно наказу директора філії ОСОБА_7 «Заповіт Шевченка» № 06/07-1К від 06.07.2011р. позивач ОСОБА_2 була прийнята на роботу в Литвинецьку дільницю на посаду завідуючої складом ПММ з повною матеріальною відповідальністю (а.с.61), в той же день з нею було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 76 (а.с.62).
Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на підставі пункту 1 статті 134 та статті 135 Кодексу законів про працю України, працівник, що займає посаду завідуючої складом ПММ (позивач ОСОБА_2В.), приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та спричинення підприємству інших збитків і у зв'язку з чим працівник зобов'язується:
а) дбайливо ставитися до переданого йому для зберігання або для з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків;
б) своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;
в) вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові й інші звіти про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей;
г) брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.
Судом встановлено, що позивач будучи на посаді завідуючої складом ПММ також виконувала обов'язки оператора заправної станції згідно робочої інструкції, розробленої відповідачем, яка діяла з 01.01.2014, з якою була ознайомлена ОСОБА_2 (а.с.63), до обов'язків якої віднесено: заправка пального; відпускання ПММ водіям транспортних засобів; приймання ПММ; оформлення документів на ПММ, які приймає та реалізує; складання звітів за зміну; також має право вносити на розгляд безпосереднього керівника пропозиції по вдосконаленню роботи, повідомляти про всі виявлені недоліки та вносити пропозиції щодо їх усунення.
Згідно проведеної відповідачем 09.10.2014 комісійної інвентаризаціії складу ПММ Литвинецького відділку у підзвіті позивача було виявлено недостачу дизельного пального в кількості 6626 літрів (або 5457 кг) на суму 102700 грн., що підтверджується ОСОБА_4 інвентаризації б/н від 09.10.2014, підписаного головою та членами комісії, бухгалтером, матеріально відповідальною особою ОСОБА_2 (а.с.66).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 погодилася з виявленою недостачею та підписала акт інвентаризації без будь-яких зауважень або заперечень (а.с.66).
Відповідно до висновку, затвердженого директором ПрАТ «НВФ Урожай» ОСОБА_12 від 28.11.2014 (а.с.57-60) встановлено, що в результаті проведеної інвентаризації, шляхом обміру через колонку, виявлено недостачу дизельного пального в кількості 6626 л. (або 5457 кг) на суму 102700,00 грн., яка настала в зв'язку з неналежним виконанням функціональних обов'язків завідуючою складом ПММ ОСОБА_2 та неналежним контролем з боку працівників керівної ланки Литвинецької дільниці філії АФ «Заповіт Шевченка» та на підставі результатів службової перевірки комісія прийшла до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни, що призвело до спричинення матеріальних збитків та ознак злочину, передбаченого ст.191 КК України, а тому вважала за необхідне звільнити позивача із займаної посади та направити до територіального відділу міліції матеріали перевірки для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Наказом № 02/12-1К від 02.12.2014 року її було звільнено з посади завідуючої складом ПММ Литвинецького відділку філії „Агрофірми „Заповіт Шевченко" згідно п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з винними діями працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, що дало підстави для втрати довір'я до нього. В даному наказі вказані підстави звільнення, а саме: акт інвентаризації форми № 24-НП від 09.10.2014; висновки службового розслідування від 28.11.2014 та ознайомлено позивача з відповідним наказом 02.12.2014 (а.с.8).
Під час службового розслідування, яке проведено відповідачем по факту недостачі дизпалива, позивач в своїх письмових заявах (а.с.67,70-71), виконаних власноручно, визнавала свою вину у скоєних нею діях (бездіяльності), які обумовили виникнення недостачі та пояснювала її появу тим, що невчасно робила заміри і вчасно не виявила недостачу, зобов'язувалась в подальшому відноситись до своєї роботи відповідальніше, з недостачею згідна, завдані збитки просить відшкодувати з її зарплати, при прийманні не вівся належний огляд, паливо з рукавів в кількості від 30-50 л не зливалось в ємності, а використовувалося на власні потреби. Вину свою визнає частково в кількості 1500 л., решта недостачі могла виникнути під час проведення робіт на АЗС, поскільки особи що проводили дані роботи мали доступ до резервуарів з пальним, видавала водіям не обліковане дизпаливо і не через касовий апарат, продавала стороннім водіям за гроші дизпаливо, заощаджене та передане їй на реалізацію трактористами підприємства:
Так, допитаний у суді свідок ОСОБА_8, який працює головним інженером Литвинецької дільниці АФ «Заповіт Шевченка» ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що в його обов'язки входить контроль складу ПММ на території Литвинецької філії, при поставці пального він контролює злив пального в цистерни. Територія складу частково огороджена, охороняється в день трьома особами, вночі двома особами. Під час проведення інвентаризації на складі ПММ у жовтні 2014 року було перевірено всі шість ємностей, заміри проводились метро штоком згідно калібровочної таблиці проводився розрахунок, який звірявся з даними бухгалтерського обліку в результаті чого виявлено нестачу дизельного пального, з чим ОСОБА_2 була незгідна, тому комісією було проведено замір пального шляхом переливання через паливно-роздаточну колонку, після чого розмір нестачі склав 6626 л., що відображено в акті інвентаризації від 09.10.2014, підписаний ним як членом комісії, з яким ОСОБА_2 погодилась і підписала акт без зауважень. Комісією було встановлено, що ОСОБА_2 не пломбувала отвір для метр штока, чим порушила свої обов'язки, що відповідно дало підстави для втрати довір'я до неї. Також підтверджує, що з території складу ПММ зникли п'ять бочок на 200 л.. Щодо актів передачі від 21.05.2014 та 12.06.2014 ( а.с.54-55), які оформляла позивач, то свій підпис він заперечив. Вказав, що перед проведенням інвентаризації позивач пропонувала йому домовитися з працівниками ПП «Альфа-Трейд» про списання на мертві відходи в межах 6000 л. дизельного з метою приховати недостачу, на що він відмовив, але про даний факт нікому не повідомляв.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_13, який працює начальником відділу внутрішнього контролю та ревізій ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що 24.04.2014 вперше перевіряв правильність документообігу на складі ПММ Литвинецької філії, яким завідувала ОСОБА_2, виявив порушення шляхом зняття фактичних даних пального та перевірки чеку касового апарата і фінансових документів (журналів, книги складського обліку), на вказані недоліки усно вказав позивачу. Під час ревізії 08.10.2014 перевірено заміром метр штоком наявність пального і виявили нестачу більше 7 тонн пального. У зв'язку з незгодою ОСОБА_2 з калібровочними відомостями, 09.10.2014 шляхом проливу через колонку переміряли і виявили точний розмір нестачі 6626 л. з чим погодилась ОСОБА_2 та підписала акт інвентаризації без зауважень. Пояснив, що мертві відходи від пального підприємство не обраховує, їх списанням займається ПП «Альфа-Трейд», яка має відповідну ліцензію, і якщо вони списують мертві відходи, то ця кількість не вливає на нестачу пального. Зазначив, що ОСОБА_2 не вела книгу приймання ПММ, яка повинна вестись в кг, не дотримувала вимог щодо відомості ПММ, яка повинна мати показник сумарного обліку, не опломбовувала отвір для заміру ПММ. Виявлені недоліки позивач обіцяла усунути в подальшому, а завдану нестачею шкоду частково відшкодувала в розмірі 10 тис. грн..
Допитаний у суді свідок ОСОБА_14, який працює фахівцем з організації особистої та майнової безпеки ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що після виявлення ревізією нестачі дизельного пального в розмірі 6626 л. 95457 кг) на суму 102,7 тис. грн. на складі ПММ йому було доручено проведення перевірки, під час якої позивач власноручно у своїх поясненнях визнала факт нестачі та вказала, що частково дизельне пальне зливалось з рукавів близько 60 л. в каністри, бочки, яке було поза обліком, також трактористи залишали дизельне пальне, яке вона реалізовувала, а виручені кошти ділила з ними. Під час перевірки було встановлено неналежне виконання ОСОБА_2 своїх функціональних обов'язків, що призвело до заподіяння збитків підприємству.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_15, який працює заступником директора ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що після виявлення ревізією нестачі дизельного пального в розмірі 6626 л. 95457 кг) на суму 102,7 тис. грн. на складі ПММ було проведено службове розслідування, під час якого позивач визнала привласнення півтори тонни дизельного пального, що підтверджується добровільним частковим відшкодуванням 17.10.2014 за ПММ в сумі 10000 грн., які позивач внесла до каси підприємства. Будь-якого тиску він не застосовував, лише роз'яснював позивачу, що в зв'язку з виявленою нестачею, підприємство змушене буде звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою, що і було зроблено 06.11.2014, на підставі чого відкрито кримінальне провадження. У зв'язку з частковим визнанням нестачі ПММ, він запропонував позивачу пройти поліграф для підтвердження її слів, на що остання відмовилась.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_16, який працює інженером по експлуатації транспортного парку ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що був членом ревізійної комісії на складі ПММ, під час ревізії заміри метр штоком виявили нестачу, і шляхом проливу пального було підтверджено нестачу дизельного пального в розмірі 6626 л.. що відображено в акті інвентаризації від 09.10.2014, підписаний ним як членом комісії, з яким ОСОБА_2 погодилась і підписала акт інвентаризації без зауважень, частково відшкодувала завдані збитки в сумі 10000 грн.. Комісією було встановлено, що ОСОБА_2 не вела відповідні журнали обліку, не пломбувала отвір для метрштока, чим порушила свої обов'язки, що відповідно дало підстави для втрати довір'я до неї.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_17, який працює трактористом Литвинецької дільниці АФ «Заповіт Шевченка» ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що під час заправки ОСОБА_2 на АЗС Литвинецького відділку дизельного пального в трактор, на якому він працював, залишок пального не долили в бак, а у відомостях показали, за що пізніше ОСОБА_2 віддавала йому грошові кошти в сумі 30 грн.. Таких фактів було три рази по 5 літрів на загальну кількість 15 літрів. Після виявлення недостачі під час службового розслідування він зізнався в цьому факті.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_18, який працює трактористом Литвинецької дільниці АФ «Заповіт Шевченка» ТОВ «НВФ «Урожай», пояснив, що під час заправки ОСОБА_2 на АЗС Литвинецького відділку дизельного пального в трактор, на якому він працював, в кінці 2012 початку 2013 залишок пального в трактор не долили в кількості 12 літрів, а у відомостях показали, за що пізніше ОСОБА_2 віддала йому грошові кошти в сумі 50 грн.. Після виявлення недостачі під час службового розслідування він зізнався в цьому факті, який був одноразовий.
Допитана в суді свідок ОСОБА_19, яка працює вагарем Литвинецької дільниці АФ «Заповіт Шевченка» ТОВ «НВФ «Урожай», пояснила, що в 2014 році вона два тижні працювала оператором на АЗС, при цьому зазначила, що приймала та здавала склад ПММ по бухгалтерським даним, без замірів метр штоком, поскільки отвору для заміру не було, підписувала акти прийому-передачі.
Згідно роздруківки запису з оптичного носія (відео) усного пояснення завідуючої складом ПММ ОСОБА_2, наданого 17.10.2014 нею заступнику директора ТОВ «НВФ «Урожай» ОСОБА_15, які зафіксовані відео реєстратором (а.с.96), вона визнає факт привласнення 1500 л. дизельного пального та факти не заправлення трактористів підприємства до повного баку.
Поряд з цим, з висновку службового розслідування від 28.11.2014 (а.с.58) вбачається, що позивач зізналась у своїх письмових поясненнях, що вона реалізовувала водіям найманого автотранспорту, який надавав послуги з перевезення ТОВ «НВФ «Урожай» списане по документах дизельне пальне, яке їй залишали в каністрах механізатори (трактористи) Литвинецького відділку. За реалізацію 20 літрової каністри дизельного пального вона отримувала винагороду від 20,00 до 40,00 грн.. Вказаний факт підтверджений у суді показами свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_17, які працюють трактористами у Литвинецькому відділку філії ОСОБА_7.
Крім цього, з висновку службового розслідування від 28.11.2014 (а.с.58) вбачається, що у вересні 2014 на АЗС Литвинецького відділку філії АФ «Заповіт Шевченка» працівниками ПП «Альфа-Трейд» проводилось чищення резервуарів, ОСОБА_2 передавала їм ключі від АЗС і сама була відсутня при проведенні даних робіт, що теж могло призвести до розтрати ввіреного їй майна та свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.
Отже, матеріалами службового розслідування, що відображено у висновку від 28.11.2014 (а.с.57-60) по виявленій недостачі на АЗС Литвиненцького відділку філії ОСОБА_7 «Заповіт Шевченка» встановлено, що позивач систематично вчиняла винні дії, які потягли за собою недостачу дизпалива, пропонувала приховати недостачу шляхом його неправомірного списання дизельного пального, що підтверджено в суді актом інвентаризації, матеріалами службового розслідування та висновком від 28.11.2014, показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, які працюють у відповідача та є підставою для втрати довір'я до неї з боку підприємства та звільнення з роботи.
Судом встановлено, що 17.10.2014 ОСОБА_2 по касовому ордеру б/н добровільно внесла в касу бухгалтерії філії ОСОБА_7 « Заповіт Шевченка» 10000,00 грн. готівкою, як відшкодування збитків згідно акта інвентаризації від 09.10.2014 (а.с.73), що не заперечувала позивач при наданні пояснень в суді, в останньому судовому засіданні позивач заявила про те, що вказані кошти вона внесла з метою придбання пального для власних потреб, а не в рахунок відшкодування збитків.
З ОСОБА_9 кримінального провадження № 42015250160000004 (а.с.83) вбачається, що в провадженні СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області знаходиться кримінальне провадження №42014250160000004, відомості про яке внесені 13.02.2015 до ЄДРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України з наступним формулюванням ознак злочину: « в період часу з 16.10.2013 до 09.10.2014, завідуюча складом ПММ ПрАТ «НВФ Урожай» ОСОБА_2 здійснила розтрату ввіреного їй дизельного пального в кількості 6626 л., чим заподіяла господарству матеріальних збитків».
За змістом пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до статті 131 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Судом встановлено, що Позивач, як працівник, з яким було укладено Договір про повну матеріальну відповідальність, взяті на себе зобов'язання за договором не виконувала, до переданих їй матеріальних цінностей ставилась недбайливо, облік та звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей проводила з порушенням вимог, а саме не вела книгу приймання ПММ, яка повинна вестись в кг, не дотримувала вимог щодо відомості ПММ, яка повинна мати показник сумарного обліку, не опломбовувала отвір для заміру ПММ, внаслідок чого допустила порушення, які відображені у висновку службового рзслідування, затвердженому директором Відповідача від 28.11.2014.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, суд знаходить, що звільнення Позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на те, що вона незаконно звільнена без згоди профкому є безпідставними, поскільки у Відповідача профсоюзна організація не створювалась, профсоюзні внески не утримувались, що підтверджується довідкою відповідача від 20.03.2015 (а.с.77).
Посилання позивача на те, що визнала себе причетною до утворення недостачі дизпалива під тиском, і тому її звільнено з порушенням законодавства не підтверджено належними доказами і спростовуються показами свідків у суді ОСОБА_13, , ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_17, які підтвердили вільне, без тиску та примусу усне та письмове визнання Позивачем недостачі, та визнання скоєння нею винних дій, що призвели до цієї недостачі.
Посилання позивача на акт прийому-передачі від 21.05.2014 та акт ревізії резервуарів від 12.06.2014 ( а.с.54-55), про наявність вільного залишку (20160 л) та мертвого залишку (6483 л) спростовуються актом інвентаризації та показами свідка ОСОБА_13 про те, що мертві відходи від пального підприємство не обраховує, їх списанням займається ПП «Альфа-Трейд», яка має відповідну ліцензію, і якщо вони списують мертві відходи, то ця кількість не вливає на нестачу пального, та покази свідка ОСОБА_8, який заперечив свій підпис на вказаних актах.
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи Позивача в частині того, що від неї ніхто не вимагав належного та повного обліку щодо використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність, який, як правочин, був обов'язковим для виконання його сторонами. Крім того, жодного доказу в частині того, що допущені Позивачем порушення умов зазначеного правочину сталися з вини Відповідача, Позивач суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулує необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 36, 41, 131 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн. компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Канівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий О . М . Льон