Справа № 285/1338/15-а
провадження у справі № 2-а/0285/72/15
22 червня 2015 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…………..ОСОБА_1
при секретарі………………Прач А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Управління пенсійного фонду України в м. Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області (далі - Пенсійний фонд)
про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії
(про поновлення виплату пенсії), -
08.04.2015 року представник позивачів звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просив визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду, яка виразилась у припиненні виплати позивачам пенсії, та зобов'язати його поновити їх право на пенсію за віком з 04.08.2011 року.
В обґрунтування позову зазначив, що позивачі до липня 1997 року проживали у Новоград-Волинському районі Житомирської області та отримували пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії їм було припинено. 04.08.2014 року звернулись до Пенсійного фонду із заявами про поновлення виплати пенсії за віком, в чому їм було відмовлено.
Представник позивачів надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, пояснив, що у поновленні пенсії позивачам було відмовлено з тих підстав, що відповідна їх заява була подана не ними особисто, а їх представником. Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок) не передбачено поновлення пенсій.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів громадянина для виїзду за кордон серії АС176085 та АС176087, виданих 23 грудня 1996 року.
Позивачам призначено пенсію за віком.
У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю з липня 1997 року виплату пенсії припинено.
04.08.2014 року та 02.03.2015 року представник позивачів звернувся до Пенсійного фонду із заявами про поновлення виплати пенсії, які були йому повернуті з тих підстав, що не були подані позивачами особисто.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України в Україні, як соціальній, правовій державі, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсі.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 положення частини 2 статті 49 та статті 51 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надавали право територіальним органам Пенсійного фонду припиняти виплату пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому, в Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Таким чином, право особи на забезпечення її у старості є невідчужуваним і непорушним, гарантується Конституцією України та реалізовано, зокрема, через норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.
Кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивачі, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання,а тому відсутні законодавчі перешкоди для виплати їм пенсій.
Посилання відповідача на те, що заява позивачів про поновлення виплати пенсії була подана їх представником, а не ними особисто, суд не бере до уваги, оскільки чинним законодавством України передбачено, що при подачі такої заяви пенсіонер може діяти як особисто, так і через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Однак суд вважає, що позовна вимога в частині поновлення виплати пенсії з 04 серпня 2011 року задоволенню не підлягає, оскільки підставою для поновлення пенсії є заява особи про це до пенсійного органу. Відтак, поновлення раніше призначеної пенсії позивачам підлягає з дати їх звернення до відповідача про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 04.08.2014 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 71, 159, 160-163, 167 КАС України суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Новограді-Волинському та Новоград-Волинському районі Житомирської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставах, визначених пенсійним законодавством, з 04.08.2014 року.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Головуюча О.О.Літвин