22.06.2015 Справа № 756/5889/15-к
№1-кп/756/560/15
№756/5889/15-к
підготовчого судового засідання
22 червня 2015 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що народився в м. Київ, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 10 червня 2015 року.
Органом досудового розслідування громадянин ОСОБА_7 , обвинувачуєтьлся у тому, що 10.02.2015 року приблизно о 16.30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання, а саме: в кв. АДРЕСА_2 , де також перебував громадянин ОСОБА_8 . В цей час між ними винник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків. У зв'язку з цим у ОСОБА_4 винник намір, спрямований на спричинення ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження.
Перебуваючи в кімнаті цієї квартири, реалізуючі свій, вказаний вище намір, усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання негативних наслідків у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 підійшов до ліжка на якому лежав ОСОБА_10 та кухонним ножем навмисно наніс потерпілому один удар в область живота праворуч, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення живота, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Інші учасники судового засідання підтримали думку прокурора.
Клопотань з даного приводу від учасників судового провадження не надійшло.
Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, його захисника, встановив наступне.
Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 91 КПК України в обвинуваченні повинні бути зазначені форма вини, мотив і мета вчинення злочину.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 червня 1990 року, зі змінами та доповненнями, обвинувачення повинно бути сформульовано з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 березня 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність всіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо).
Частиною 1 ст. 55 КК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути зокрема фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної, або майнової шкоди.
У той же час, в порушення вимог ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті вказані анкетні відомості потерпілого, встановлені слідчим на власний розсуд, без проведення необхідних для цього слідчих дії, вказані такі відомості щодо начебто потерпілої особи, які унеможливлюють розгляд провадження в контексті розумних строків, на виконання яких прийняті рішення Європейського суду з прав людини.
У зв'язку з цим, суд вважає, що призначення кримінального провадження до розгляду на підставі даного обвинувального акту суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, й забезпеченню права обвинуваченого на захист.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_11 слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, вважаючи при цьому, що з врахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого, інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити йому у вчиненні нового злочину або забезпечити його явку в судове засідання, виконання ним інших, передбачених КПК України процесуальних обов'язків. На даний час відсутні відомості, достатні для такої зміни. Крім того, він не має офіційних засобів для існування та джерел доходу.
Захисник обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_12 , кожен окремо категорично заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим, а підстави для його продовження не доведеними прокурором.
Захисник також уточнив, що спричинення тілесних ушкоджень в даному випадку мало випадковий характер, що підтверджується заявою потерпілого, відповідно підозра та обвинувачення є необґрунтованими, як наслідок відсутні підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали провадження в межах, що є підставою для вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд вважає доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, виходячи з такого.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_12 спливає 07.07.2015 р. включно, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, даних, що характеризують особу останнього, суд, на даний час, не вбачає достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Встановлені в судовому засіданні обставини такий висновок суду не спростовують.
Приймаючи таке рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано ґрунтовних доказів того, що обвинувачений має хронічні захворювання в стадії, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
Також, матеріали обвинувального акту дають суду достатньо підстав для продовження ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_12 , враховуючи спосіб вчинення злочину, що йому інкримінуються, його наслідки, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). У останнього наявні особисті зв'язки з іншими особами, які є можливими свідками по справі і які можуть на його прохання свідомо завадити встановленню істині у справі (ризик змови). Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд вважає за необхідне доцільним тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та його належної поведінки.
Таким чином, на думку суду вказані вище ризики продовжують існувати на час розгляду даного питання.
Всі інші підстави, на які посилався захисник при вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, фактичних обставин, підлягають дослідженню виключно під час судового слідства.
Також при цьому суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Вирішуючи дане питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., яке є частиною національного законодавства, продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважує принцип поваги до свободи особистості.
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи, її наслідки.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, суд, -
Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_11 , що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Продовжити ОСОБА_13 , такому, що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України такому, що народився в м. Новий Буг Миколаївської області, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, строком на 60 днів, тобто до 20.08.2015 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1