Справа № 2-4722/2011
(заочне)
"25" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючої судді Ластовки Н.Д.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" 23.08.2011 року, звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", ОСОБА_2, про визнання недійсним пункту 1141 додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та пунктів кредитного договору, в якому просили суд: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором № ML - 005/142/2008 від 29 липня 2008 року в розмірі 61 724 доларів США 02 центів, що еквівалентно 492 156 гривень 47 копійок за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та неустойку у розмірі 769 393 гривні 31 копійка, що разом складає 1 261 549 гривень 78 копійок; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" витрати на оплату судового збору в розмірі 1700,00 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120,00 гривень.
За рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.06.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, а саме вирішено:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-005/142/2008 від 29 липня 2008 року в сумі 984 312 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста дванадцять) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судовий збір у 850 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 гривень, а всього 910 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судовий збір у 850 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 гривень, а всього 910 гривень.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", ОСОБА_2, про визнання недійсним пункту 1141 додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та пунктів кредитного договору відмолено.»
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу в цій частині вирішено передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 березня 2014 року й ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним пункту додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та пунктів кредитного договору залишити без змін. (а.с. 84-87)
Враховуючи викладене, новому розгляду підлягає позов в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором № ML - 005/142/2008 від 29 липня 2008 року в розмірі 61 724 доларів США 02 центів, що еквівалентно 492 156 гривень 47 копійок за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та неустойку у розмірі 769 393 гривні 31 копійка, що разом складає 1 261 549 гривень 78 копійок; стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" витрати на оплату судового збору в розмірі 1700,00 гривень та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120,00 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є поручителем всіх прав та обов'язків за кредитним договором № ML - 005/142/2008 від 29 липня 2008 року, а тому є солідарним боржником.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву, де підтримує позов в повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутність в заочному провадженні.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток на адресу вказану в позовній заяві, причини неявки суд не повідомила, заперечень проти позову не надавала.
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку представника позивача, який подав заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, врахувавши всі висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2015 року, приходить до наступного.
Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2014 року судом встановлено, що 29 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-005/142/2008 за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США, з плаваючою процентною ставкою (фіксований відсоток у розмірі 4,49% та FIDR), строком до 29 липня 2028 року.
Додатком № 1 до цього договору визначено графік погашення кредиту (внесення платежів).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML - 005/142/2008, 29 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR - 005/142/2008 (том 1 а.с.18).
Відповідно до умов вказаного договору, Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником, ОСОБА_3, його боргових зобов'язань (всі зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитного Договору) перед Кредитором, ЗАТ "ОТП Банк", за Кредитним договором (№ ML - 005/142/2008), в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов'язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (чч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України суд приходить до висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Указана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.
05 березня 2009 року банком позичальнику надіслано досудову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги, яку ОСОБА_3 отримано 29 квітня 2009 року. Тобто банком було змінено строк виконання зобов'язання, який настав 29 травня 2009 року.
Стягуючи заборгованість із боржника та поручителя солідарно, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену у вказаній вище постанові про те, що вимога до поручителя пред'являється до суду протягом визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку та перебіг такого строку починається з моменту порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення, суд дійшов до висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає, у зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення з даними вимогами до відповідача.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання з приводу розподілу судових витрат, оскільки в задоволенні позову позивачу було відмовлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 251, 252, 559, 1050, ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61, 64, 208, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.