Справа № 755/11543/15-ц
"25" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Бартащук Л.П.
при секретарі - Ізвольській С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява від ПАТ "Ідея Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2015 року, ухваленого у справі № ІБ-652/15 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованості в розмірі 38 188,02 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 95,00 грн., стягнення судового збору відповідно до ст. 88 ЦПКУ у розмірі 243,60 грн.
Сторони до суду не з'явилися, проте, представник заявника надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву просив задовольнити. Відповідач у третейській справі - ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно належним чином, причини неявки суду не відомі, проте, неявка сторін чи однієї із сторін, згідно зі ст. 389-9 ЦПК України, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.
20.03.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованості в розмірі 38 188,02 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 95,00 грн.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.
Згідно зі ст. 389-9 ЦПК України заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з викликом сторін.
При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 389-10 цього Кодексу.
Згідно ст. 389-10 ЦПК України, суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Пунктом 5.4. Кредитного договору № Р24.207.71296 від 19.10.2013 року передбачено, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору. Позичальник підписанням цього договору засвідчує, що він ознайомлений з регламентом вищезазначеного третейського суду. Тобто, третейська угода викладена у вигляді третейського застереження в Кредитному договорі.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Отже, на час укладання Кредитного договору (19 жовтня 2013 року) Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
З огляду на наведене, третейське застереження в Кредитному договорі № Р24.207.71296 від 19.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Ідея Банк" укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" .
Такий висновок суду ґрунтується на наступному.
Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
При ухваленні постанови Верховного Суду України у справі № 6-64цс15 від 20.05.2015р. Верховний Суд України виклав наступну правову позицію:
Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Отже на час укладання Кредитного договору (11 вересня 2013 року) Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
З огляду на наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Альфа-Банк" було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки третейська угода, викладена у вигляді третейського застереження в Кредитному договорі, є нікчемною, а справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду згідно пунктів 2), 5) ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України суд не убачає.
Відповідно до ч.2 ст. 389-10 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 389-10, 389-11 ЦПК України, суд, -
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Ідея Банк" у видачі виконавчого листа на примусове рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2015 року відносно ОСОБА_1.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом.
Після набрання ухвалою про відмову у видачі виконавчого листа законної сили спір між сторонами може бути вирішений судом у загальному порядку.
Суддя: