Справа № 755/6976/15-ц
(заочне)
"24" червня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Ізвольській С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.04.2006 року позивач - ОСОБА_1 уклав шлюб з відповідачем - ОСОБА_2, після чого 05.09.2006 року остання зареєструвала своє місце проживання у квартирі АДРЕСА_1.
Квартира належить позивачу на праві особистої приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17.10.1995 року.
З березня 2014 року сторони проживають окремо, відповідач без попередження позивача, зібрала свої речі та виїхала з квартири. З того часу ОСОБА_2 в квартирі не проживає, своїх речей там не зберігає, витрати на утримання майна не несе.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2014 року шлюб між сторонами було розірвано.
З довідки від 02.04.2015 року, виданої ЖРЕО № 408, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач - ОСОБА_1, його колишня дружина ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3.
Факт не проживання відповідача в квартирі підтверджується актами за підписами сусідів, завіреними начальником ЖРЕО № 408.
На підтвердження вказаних обставин представник позивача просила також допитати свідків.
Комунальні рахунки, що надаються позивачеві, розраховуються із кількості осіб, зареєстрованих в квартирі, що здійснює перешкоди у вільному володінні та користуванні власністю позивача.
Оскільки відповідач в квартирі позивача не проживає, факт її реєстрації в квартирі порушує право позивача на оплату послуг тільки за фактично проживаючих в квартирі осіб, відповідач вже не є членом сім»ї позивача, представник позивача, підтримавши в судовому засіданні позовні вимоги, просила позов задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи, пояснивши, що фактичне місце проживання відповідача позивачу не відоме, а виклик відповідача здійснений з урахуванням вимог закону - через оголошення в пресі.
Відповідач в судові засідання не з'явилась, про час та місце судових засідань вважається повідомленою належним чином, оскільки усі судові повістки направлялися судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, а також через оголошення про її виклик в судові засідання в пресі - газеті "Урядовий кур'єр", що відповідає вимогам ст. 74 ЦПК України.
Згідно ст. 224 ЦПК України, суд, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, - на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено , що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Квартира належить йому на праві особистої приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17.10.1995 року.
З довідки форми № 3 від 02.04.2015 р. убачається, що в квартирі АДРЕСА_1, крім позивача - ОСОБА_1 (власника), зареєстрована відповідач - ОСОБА_2 та їх син - ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 405 Цивільного кодексу України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Наданими суду доказами підтверджується факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2014 року (акти від 04.08.2014р., від 08.10.2014р., від 06.01.2015р., показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6З.).
Згідно листа Дніпровського УГУ МВС України в м. Києві від 22.04.2015р., - жодних заяв, скарг та звернень від гр. ОСОБА_2 з приводу чинення їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 не надходило.
Оскільки позивачем доведений факт не проживання позивача понад рік в квартирі без поважних причин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
Керуючись ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 16, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст. ст. 3, 11, 57-61, 208-210, 212-215, 218, 222, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особою, що втратила право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі - для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів після оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.