Справа № 755/7692/15-ц
"10" червня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н. О.
при секретарі Бородіні А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач в квітні2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідач відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2010року отримала кредитну картку з лімітом кредитування зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 45663 грн. 97 коп.Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 45663 грн. 97 коп. та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, проти заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просить застосувати строки позовної давності
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2010року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом заповнення заяви (анкети) на оформлення кредитної картки (а.с.7). Позивачем було надано кредитну картку з лімітом кредитування у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 360 днів у році, терміном дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки (а.с.10-33).
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу).
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 16.03.2015 року у відповідача виникла заборгованість по договору у розмірі 45663 грн. 97 коп., яка включає: заборгованість за кредитом в сумі 28887 грн. 24 коп., заборгованість по процентами за користування кредитом в сумі 13326 грн. 06 коп., нарахована комісія та пеня - 800 грн. 00 коп. заборгованість по судовим штрафам в сумі 2650 грн. 67 коп. (а.с.5).
Відповідач подала заяву про застосування строків позовної давності, однак суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Прострочення по сплаті заборгованості у ОСОБА_1 виникло, починаючи з 2013 року. Зокрема, відповідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, строк дії кредитної картки - до 02/19.
Враховуючи зазначене, позовна давність в даному випадку застосовуватись не може.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачений в дохід держави судовий збір в сумі 456грн. 64коп.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 88, 202, 213, 215, 218, 226 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в сумі 45663 грн. 97 коп.та судовий збір в сумі 456грн. 64коп., а всього 46120 грн. 61 коп.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н. О. Яровенко