Справа № 716/443/15-ц
28.05.2015 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Угриновської Л.Я.,
секретарі Климус Г.В. ,
за участю представника позивача- Фуштей В.Є.,
третьої особи- Кройтор Л.О.,
розглянувши при попередньому судовому засіданні в місті Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до територіальної громади с. Баламутівка, третя особа- Кройтор ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину за заповітом,
Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок із господарськими спорудами, який розсташований в с.Баламутівка вул. Буковинська, 60 Заставнівського району в порядку спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 09.06.2014 року . В мотивування позову посилається на те, що 09.06.2014 року помер ОСОБА_4. Після смерті останнього відкрилась спадщина до якої входить житловий будинок з погосподарськими будівлями, що розташований в с.Баламутівка по вул. Буковинській, 60 Заставнівського району Чернівецької області та земельна ділянка розміром 0,5600 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради. Представник позивача посилається на те, що позивач є спадкоємцем спадкового майна по заповіту, в установленому порядку прийняв спадщину, оскільки проживав із померлим на час відкриття спадщини. На даний час звернувся до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини, проте у видачі свідоцтва про право власності позивачу відмовлено із-за відсутності правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Спадкоємцем , котрий має право на обов"язкову частку в спадщині за заповітом є ОСОБА_5 - дружина померлого.
В попередньому судовому засіданні представники позивача підтримли позовні вимоги повністю.
Представник територіальної громади в попереднє судове засідання не з”явився, в заяві до суду просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Третя особа при попередньому судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти його задоволення.
Враховуючи, що визнання позову не суперечить інтересам сторін, закону, суд вважає, що його слід прийняти та постановити рішення при попередньому розгляді справи.
Судом встановлено, що 09.06.2014 року помер ОСОБА_4 . За життя останній зробив розпорядження своїм майном, склавши 23.04.2014 року заповіт, який був посвідчений секретарем Баламутівської сільської ради за реєстровим №25, згідно якого усе належне своє майно заповів ОСОБА_2 .
Вiдповiдно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповiтом i за законом можуть бути фiзичнi особи, якi є живими на час вiдкриття спадщини.
Спадкоємцем в порядку ст.1241 ЦК України є дружина померлого ОСОБА_5, котра від своєї частки в спадщині відмовилась, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.
За правилами ст. ст.1216, 1217, 1218, 1268 ЦК України , спадкуванням є перехiд прав та обов'язкiв (спадщини) вiд фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осiб (спадкоемців). Спадкування здійснюється за заповiтом або за законом. До складу спадщини входять yci права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент вiдкриття спадщини i не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.
Спадкоємець за заповiтом чи за законом має право прийняти спадшину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи iз застереженням. Спадкоємець, який постiйно проживав разом iз спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про вiдмову вiд неї. Незалежно вiд часу прийняття спадщини вона належить спадкоемцеві з часу відкриття спадщини.
Вiдповiдно до ст.1269 ЦК України спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час смерті не проживав постiйно iз спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно довідки №135 від 16.02.2015 року виданої виконавчим комітетом Баламутівської сільської ради із померлим проживала дружина ОСОБА_5 .
Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Заставнівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно якої заведена спадкова справа №364/2014 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 39038752 від 29.11.2014 року .
Відповідно до положення ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов"язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свiдоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
На виконання вимоги даної статті, позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою, проте йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту, оскільки ним не було надано правовстановлюючих документів на житловий будинок. Вказане підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.02.2015 року .
Встановлено, що ОСОБА_4 за життя не оформив документи на належне йому нерухоме майно та не зареєстрував його в органах БТІ.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності .
Вищий Спецiалiзований Суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ в iнформацiйному листi вiд 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” п 3.3. наголошує, що всi господарсько-побутові будiвлi та споруди у домоволодіннях, якi належать громадянам i були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР вiд 22 січня 1979 року "Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будiвель ", i під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не вiдносяться до категорії самовільних (самочинних).
Також в даному листі зазначається, що записи у погосподарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцiнюються у сукупності з iншими доказами, таким як: рiшення про оформлення права власностi громадян на будинки, технiчним паспортом на будiвлi, документами про вiдведення в установленому порядку земельних дiлянок пiд забудову тощо.
Факт належності ОСОБА_4 вищезазначеного житлового будинку підтверджується будівельним паспортом на житловий будинок, записом в погосподарській книзі сільської ради, інвентарною справою.
Постанова Пленуму Верховного суду України вiд 04.10.1991р. №7 “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” у п.9 зазначає, що право власності на житловий будинок, збудований громадянами на вiдведенiй в установленому порядку на земельній дiлянцi i прийнятий в експлуатацію виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Встановлено, що житловий будинок з погосподарськими будівлями, що розташований в с.Баламутівка по вул.Українській, 20 побудований в 1964-1968 роках.
Громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці , яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності . За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року , на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Відповідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема iз правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо iнше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України в разi вiдсутностi документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1235,1236,1241,1268 ЦК України, ст.ст.130,174, 213-215,293 ЦПК України , суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в с.Баламутівка по вул.Буковинській, 60 Заставнівського району Чернівецької області, загальною площею 61,50 кв.м, житловою площею 35,00 кв.м в порядку спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого 09.06.2014 року в с.Баламутівка Заставнівського району Чернівецької області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через районний суд протягом 10 днів з часу проголошення.
Суддя