Справа №2/714/32/15
714/1125/14-ц
"26" червня 2015 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Костишин Н.Я.
при секретарі Конецькій Д.Г.
за участі: представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилається на те, що Банк та ОСОБА_1Г.(далі Відповідач-1) 01.08.2007 року уклали кредитний договір CVX0G103490077, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Відповідачу-1 кредит у розмірі 24 000,00 дол.США на термін до 30.07.2037 року, а Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 24 000,00 дол.США.
Однак Відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати платежів за кредитним договором, і станом на 03.09.2014 року його заборгованість за договором становить 77 077,42 дол.США, що за курсом 12,53 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2014 року складає 965 780,14 грн., з яких: 21 272,61 дол.США - заборгованість за кредитом; 12 857,27 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 866,81 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 36 391,38 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 19,95 дол.США - штраф (фіксована частина) та 3 669,40 дол.США - штраф (процентна складова).
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед Банком за виконання Відповідачем-1 зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та Банком кредитного договору.
Зазначає, що згадана заборгованість за кредитним договором не була погашена ні позичальником, ні поручителем, не дивлячись на письмові вимоги про це.
Просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №CVX0G103490077 від 01.08.2007 року у розмірі 77 077,42 дол.США, що за курсом 12,53 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2014 року складає 965 780,14 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно письмової заяви просить справу розглядати без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Згідно поданого заперечення на позов: кредитний договір укладений між Банком та ОСОБА_1 вважає розірваним з часу отримання банком 23.05.2009 року заяви ОСОБА_1 від 21.05.2009 року про розірвання договору (від банку протягом відповідного терміну заперечень щодо розриву договору не поступило, що засвідчило згоду зі сторони банку на розірвання цього договору); не погоджується із сумою заборгованості по кредитному договору - так, розрахунок заборгованості є незрозумілим, у ньому відсутні дані і про виплату страхового відшкодування; крім того, з таким самим позовом, на тих же підставах, із того ж кредитного договору, Банк вже звертався до тих же відповідачів, за результатами розгляду якого рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01.08.2012 року в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено, отже в наявності підстави для закриття провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України; крім того, із заяви ОСОБА_1 видно, що останній відмовився від виконання договору ще 21.05.2009 року, це підтверджується і фактом припинення повернення ним коштів, що сталося ще набагато раніше, а тому є підстави для застосування судом у даному цивільному спорі позовної давності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, суд вважає, що розгляд справи слід провести у її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 01.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №CVX0G103490077, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 24 000,00 дол.США, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 30.07.2037 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 297,95 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, комісії. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту. Періодом сплати вважати період з «20» по «24» число кожного місяця (п.7.1 договору).
Для виконання зобов'язань банк відкрив ОСОБА_1 рахунок 29091951656589 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди та інших платежах (п.7.2 договору).
Відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених кредитним договором, оскільки не сплачував кредит та проценти за його користування, комісію відповідно до умов договору.
Загалом, в результаті неналежного виконання умов даного кредитного договору у відповідача ОСОБА_1 станом на 03.09.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 77 077,42 дол.США, що за курсом 12,53 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.09.2014 року складає 965 780,14 грн., з яких: 21 272,61 дол.США - заборгованість за кредитом; 12 857,27 дол.США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 866,81 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 36 391,38 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 19,95 дол.США - штраф (фіксована частина) та 3 669,40 дол.США - штраф (процентна складова).
Вказана заборгованість підтверджується поданим розрахунком позивача.
За змістом ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
На підставі ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом було роз'яснено представнику відповідача його право подати суду свої розрахунки заборгованості, або ж клопотати про призначення експертизи на спростування розміру заборгованості заявленої позивачем.
Так, за клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 24.02.2015 року до участі у справі було залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» для з'ясування розміру отриманого Банком, як вигодонабувачем, страхового відшкодування після настання страхового випадку 31 січня 2008 року - пошкодження від пожежі житлового будинку відповідача.
Із інформації, наданої на вимогу суду страховою компанією «Кредо» вбачається, що на виконання умов договору страхування майна за №CVX0G100030347 від 01.08.2007 року у жовтні 2008 року в рахунок погашення заборгованості по кредиту ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» страховою компанією перераховано страхове відшкодування у розмірі 5 896,90 дол.США.
Відповідно до банківської виписки по рахунку 29091051656589 ОСОБА_1, отримані від страхової компанії «Кредо» грошові кошти у розмірі 5 896,90 дол.США. (страхове відшкодування зг.страх акту №10791 від 06.10.2008 року) були спрямовані Банком на погашення суми заборгованості за кредитним договором, а отже враховані при проведенні розрахунку такої заборгованості.
Інші клопотання, як то призначення експертизи для визначення (спростування) розміру заборгованості за кредитом, представником відповідача не заявлялись, не надано суду і будь-яких інших належних і допустимих доказів щодо спростування розміру заборгованості заявленої позивачем.
При цьому, представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в письмових запереченнях на позов заявлено про сплив позовної давності та застосування наслідків такого спливу.
В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Договором є домовленість двох і більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків. (ст.611 ЦК України).
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК україни. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Як зазначалося вище, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 30.07.2037 року.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати інших платежів за договором з 22.12.2008 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентами, комісією та пенею позивач звернувся до суду 24.11.2014 року.
Разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності позинається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з умовами кредитного договору (п.7.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до «24» числа поточного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, виходячи з умов договору та змісту зазначених правових норм, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісії, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналізуючи норми ст.ст.261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (за укладеним сторонами договором - 30.07.2037 року) вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі 6-116цс13 від 06.11.2013 року і є обов'язковою для застосування в силу ст.360-7 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів оглянутої цивільної справи №2-347/2011р. за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 22.12.2008 року, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду 01.09.2011 року, а тому перебіг строку позовної давності було перервано. З даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 24.11.2014 року, тобто через 3 роки 2 міс. 24 дні після того як перебіг строку позовної давності після переривання почався заново.
З урахуванням викладеного та обставин справи (дати останнього платежу за договором - 22.12.2008 року, переривання позовної давності - 01.09.2011 року та звернення з даним позовом - 24.11.2014 року), позивач має право вимагати стягнення прострочених щомісячних платежів з оплати кредиту, процентів, комісії, які мав сплатити відповідач за умовами договору, починаючи з 24.11.2011 року (Банк звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності на періодичні щомісячні платежі по жовтень (24 число цього місяця) 2011 року включно).
З огляду на наданий позивачем розрахунок заборгованості, станом на 03.09.2014 року заборгованість з оплати кредиту становить 21 272,61 дол.США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 857,27 дол.США та заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 866,81 дол.США, а всього - 36 996,69 дол.США.
Згідно кредитного договору (п.7.1) встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в період часу з 24.08.2007 року по 24.10.2011 року зобов'язувався щомісячно сплачувати по 297,95 дол.США і за вказаний період часу повинен був сплатити 15 195,45 дол.США (297,95 дол.США х 51 міс.).
На підставі наведено, вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом підлягають до задоволення в сумі, що є різницею між нарахованою заборгованістю станом на 03.09.2014 року (36 996,69 дол.США) та сукупністю платежів, які не підлягають стягненню у зв'язку із пропуском позовної давності в силу ст.267 ЦК України (15 195,45 дол.США. - за період часу з 24.08.2007 року по 24.10.2011 року) і становить 21 801,24 дол.США, що згідно офіційного курсу НБУ станом 03.09.2014 року складає 273 169,54 грн. (21 801,24 дол.США х 12,53).
Судом також встановлено, що сторони передбачили у кредитному договорі відповідальність позичальника за порушення зобов'язань у формі:
- пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування кредитом (п.4.1 договору);
- штрафів у розмірі 250 грн. і 5% сід суми позову при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений звернутися до суду (п.5.4 договору).
За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 порушував зобов'язання щодо строків та повноти сплати кредиту, а тому є підстави для стягнення з відповідача пені та штрафів.
Статтею 258 ЦК України визначено, що до вимог для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З огляду на наданий позивачем розрахунок заборгованості, розмір пені за період часу з 24.11.2013 року по 03.09.2014 року становить: 15 471,38 дол.США.
При вирішенні питання про стягнення пені слід також врахувати наступне.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.
Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року №39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.
Враховуючи, що розмір розрахованої на підставі умов договору пені є надмірно великий, та, враховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, заяву відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 3 000 дол.США, що згідно офіційного курсу НБУ станом 03.09.2014 року складає 37 590,00 грн. (3 000 х 12,53). Істотними обставинами, в розумінні вказаних положень суд визнає, зокрема, скрутне матеріальне становище відповідача, що на даний час має на утриманні трьох неповнолітніх дітей і доходів фактично не отримує.
Крім того, суд зазначає, що на користь позивача підлягає стягненню штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн.; а також штраф (процентна складова) із розрахункум 5% від суми позову за виключенням розміру пені (нарахування штрафу на пеню законодавством не передбачено), що складає 13 658,48 грн. (273 169,54 грн. х 5% : 100%).
Крім того, судом встановлено, що 01.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №CVX0G103490077, згідно умов якого поручитель зобов'язалася перед Банком відповідати за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору №CVX0G103490077 від 01.08.2007 року.
Пунктом 6 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати зобов'язання зазначене в такій вимозі.
Позивач звертався до поручителя з вимогою про необхідність погашення боргу, що підтверджується відповідним листом від 08.10.2014 року, а далі - у листопаді 2014 року звернувся до суду із вказаним позовом.
Згідно із ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Пунктом 12 договору поруки від 01.08.2007 року встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5-ти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Отже, порука не припинилася на час звернення позивача до суду із вказаним позовом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
Представник відповідача наполягає на тому, що в наявності є підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки з таким самим позовом, на тих же підставах, що випливали із тих же самим кредитних правовідносин по згаданому договору між сторонами, Банк вже звертався до тих же відповідачів, за результатами розгляду якого рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 01.08.2012 року в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.
Проте, з такими доводами представника відповідача суд погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з рішення апеляційного суду Чернівецької області від 01.08.2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, предмет позову був інший і спосіб захисту порущеного права був інший.
Зокрема, розглядалося питання про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 23.08.2011 року і лише з позичальника ОСОБА_1 Натомість, дані позовні вимоги стосуються заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2014 року, яку позивач просить стягнути солідарно як з позичальника кредитних коштів ОСОБА_1 так і з поручителя ОСОБА_3
Крім того, рішенням суду в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено за недоведеністю позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» (не доведено розмір заборгованості відповідача за кредитним договором на час звернення з позовом до суду та не надано доказів на підтвердження розміру отриманого банком, як вигодонабувачем, страхового відшкодування після настання страхового випадку), що не позбавляє останнього вдруге звернутися до суду з таким позовом.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З викладеного вбачається, що представник відповідача помилково вважає, що є підстави для закриття провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Суд відхиляє також доводи представника відповідача про те, що кредитний договір є розірваним.
Так, за змістом ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Із тексту кредитного договору вбачається, що правом змінити умови договору та здійснити одностороннє розірвання договору наділений лише Банк, натомість у позичальника відсутнє право в односторонньому порядку відмовитися від такого договору.
Крім того, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).
Таким чином, доводи представника відповідачів про те, що кредитний договір є розірваним з часу прийняття Банком заяви-пропозиції ОСОБА_1 про розірвання договору є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
У відповідності вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 1 637 грн. судового збору: по ? його частині, а саме по 818,50 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно.
На підставі ст.ст.252-258, 261, 264, 265, 267, 525, 526, 530, 536, 546, 547, 549, 551, 553, 554, 611, 624, 651, 654, 1050, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р №29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299):
заборгованість за кредитним договором №CVX0G103490077 від 01.08.2007 року в розмірі 21 801,24 дол.США (двадцять одна тисяча вісімсот один долар США 24 центи), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.09.2014 року становить 273 169,54 грн. (двісті сімдесят три тисячі сто шістдесят дев'ять гривень 54 копійки);
пеню - 3 000 дол.США. (три тисячі доларів США), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.09.2014 року становить 37 590,00 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто гривень);
штраф (фіксована частина) - 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень);
штраф (процентна складова) - 13 658,48 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 48 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (на р/р №64993919400001) 818,50 грн. (вісімсот вісімнадцять гривень 50 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (на р/р №64993919400001) 818,50 грн. (вісімсот вісімнадцять гривень 50 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя