Справа № 2-386/10
"28" грудня 2010 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого-судді: Козловської Л.Д.
секретар: Костя С.К.
з участю перекладача: ОСОБА_1
з участю сторін: позивачки ОСОБА_2, представників позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Хряцківської сільської ради, виконкому Хряцківської сільської ради про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування житлового будинку, визнання недійсним заповіту, суд, -
Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування житлового будинку, визнання недійсним заповіту. Посилається на те, що 07.01.1952 року вона вступила у шлюб з ОСОБА_8. Разом вони прожили до його смерті 06.10.2009 року в будинковолодінні по вул.Центральній № 346 в с.Хряцька Герцаївського району Чернівецької області, разом вели спільне господарство, будували вказаний будинок. У 2009 року і до своєї смерті ОСОБА_8 важко хворів та постійно знаходився у тяжкому лежачому стані, був нерухомий, не розмовляв, мав поганий слух та зір, не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати. Відповідач скориставшись безпорадним становищем ОСОБА_8 переоформив будинок на своє ім»я. 29.09.2009 року Хряцківська сільська рада Герцаївського району видала свідоцтво про право власності на жилий будинок на ім»я відповідача ОСОБА_5 на підставі рішення від 24.09.2009 року даної ради. 29.09.2009 року секретарем сільської ради було складено заповіт від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 Даний заповіт померлий не підписував, оскільки не міг пересуватися, знаходився постійно в лежачому стані та наміру заповідати або подарувати будинок у нього не було. ОСОБА_9 ОСОБА_8 до сільської ради не звертався про оформлення заповіту, так як не мав фізичної змоги на це та в заповіті стоїть не його підпис. Після смерті її чоловіка відповідач вигнав позивачку з будинку і вона була змушена піти проживати в будинок її доньки. 01.10.2009 року секретар Хряцківської сільської ради прийшла до неї із заявою не відомого тоді їй змісту та повідомила, що та повинна підписати дану заяву для переоформлення їй пенсії і вона підписала. Як виявилося пізніше це була заява на згоду подарувати їхній будинок відповідачу. Просила суд визнати частково недійсним рішення виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району № 32 від 24.09.2009 року, частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул.Центральній № 346 в с.Хряцка Герцаївського району від 28.09.2009 року, визнання договору дарування житлового будинку по вул.Центральній № 346 в с.Хряцка Герцаївського району від 01.10.2009 року, зареєстрованого за 3 851, недійсним заповіт, посвідченого секретарем виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району на користь ОСОБА_5 від 29.09.2009 року, зареєстрованого за № 34.
Представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Також суду пояснила, що оспорюваний будинок належав позивачці та її чоловікові ОСОБА_8, який помер, на праві спільної сумісної власності. Після смерті їхній будинок належить їхньому онуку ОСОБА_5 на підставі договору дарування. Позивачка не знала про вчинення її померлим чоловіком даної угоди, так як вона не давала ніякої згоди на його відчуження. Також її померлий чоловік перед смертю був дуже хворий, не міг самостійно пересуватися, знаходився постійно в лежачому стані і тому на договорі дарування за нього підписалася інша особа.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що він з свого дня народження та його батьки проживали в будинку ОСОБА_8 та його бабусі позивачки по справі ОСОБА_2 Перед смертю його дідусь подарував йому цей будинок. Бабуся позивачка була згідна на це і тому підписала заяву про згоду на дарування дідусем будинку. Як стверджує представник позивачки, її донька ОСОБА_4, ніхто бабусю з будинку не виганяв, про що можуть підтвердити свідки - сусіди. Коли дідусь підписував договір дарування в кімнаті були лише нотаріус та людина, яка за нього зробила підпис на договорі. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити та пояснив суду, що договір дарування може бути визнаний недійсним, якщо при його вчиненні було допущено порушення чинного законодавства, передбаченого для укладення такого договору. Визнавати заповіт ОСОБА_8 не має змісту, адже він вчинений до договору дарування і сам автоматично втрачає свою силу. Сільська рада видала правомірно свідоцтво на даний будинок так як був договір дарування, засвідчений належним чином нотаріусом та зареєстрований згідно чинного законодавства. Тому не має підстав визнавати заповіт та договір дарування даного житлового будинку недійсним.
Свідок ОСОБА_2 суду показала, що вона одружилася з померлим ОСОБА_10 в 1950 році. Після весілля вона переїхала в будинок чоловіка. Пізніше вони разом добудовували сараї та ліню кухню. Після смерті чоловіка вона переїхала до своєї доньки так як виявилося, що будинок в якому вона проживала не належить їй. Відповідач та його мати погано відносилися до неї тому вона і переїхала до доньки. Так, спочатку він годував її, а потім перестав це робити. Перед смертю здоров»я чоловіка було важке, у нього хворіли ноги і він не міг ходити. Він не розумів значення своїх слів та дій. Одного разу до неї дійсно прийшла секретар сільської ради та сказала, щоби підписала якийсь документ, тому що підвищать їй за це пенсію. Але про те, що вона підписує заяву дозвіл на те, щоби її чоловік подарував онуку будинок їй не було відомо. Про те, що чоловік склав заповіт та договір дарування їхнього будинку їй не відомо. Коли поштарка принесла останню пенсію чоловіка, мати відповідача ОСОБА_11 сказала, що позивачка в цьому будинку ніхто, так як будинок належить уже її сину, відповідачу. При житті чоловік говорив, що віддасть будинок доньці ОСОБА_4 В даний час вона немає де проживати, тому переїхала до своєї доньки ОСОБА_4 Всі її речі залишилися в будинку. Але вона нічого не має проти того, щоби будинок буде належати онуку, але, щоби її доглядали до смерті.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 23 вересня 2009 року був її перший робочий день. Її начальник мала дуже багато роботи 22.09.2009 року і не встигла рознести всім пенсіонерам пенсію, тому 23.09.2009 року вона віднесла померлому ОСОБА_8 пенсію. Хто підписав відомість на її отримання вона не пам»ятає. В той день, коли вона принесла ОСОБА_10 пенсію, він з нею розмовляв, але видно було що був хворий.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона проживає по сусідству з позивачкою ОСОБА_2 ОСОБА_14 був живий то часто приходив до неї та говорив, що після його смерті він залишить будинок своєму онукові ОСОБА_5. В один день до неї прийшла мати відповідача ОСОБА_11 та попросила, щоби свідок підписалася на договорі дарування, але та не змогла. Але бачила, що на їхньому подвір»ї був нотаріус та секретар сільської ради. На даний час позивачка проживає у своєї доньки ОСОБА_4, яка її забрала до себе додому. Свідок не бачила, щоби у позивачки та відповідача та його матір»ю були якісь конфлікти та скандали, навпаки вони лише допомагали позивачці.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_10 є є його дядьком. Він провідував його майже кожен день. Дідусь проживав окремо від позивачки в літній кухні, тому що у нього були хворі ноги. ОСОБА_11 завжди годувала дідуся. Останній часто говорив свідку, що будинок після його смерті залишить онукові ОСОБА_5. Свідок зустрічався з померлим до його смерті, та стверджує, що дідусь не міг ходити, тому що були хворі ноги, але все розумів, розмовляв із ним. Позивачку ніхто з будинку не виганяв, її забрала донька ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що вона приймала участь у оформленні договору дарування оспорюваного житлового будинку. До неї прийшла мати відповідача ОСОБА_11 та попросила підписати договір дарування. Вона підписала договір, тому що у ОСОБА_10 дуже тремтіли руки. На запитання нотаріуса останній відповідав розуміючи значення своїх слів та дій, які не були під примусом, тому що в кімнаті були лише він, нотаріус та свідок. До смерті дідуся та після її, позивачка з відповідачем проживали добре. Свідок добре пам»ятає, що нотаріус питала ОСОБА_10 про те, чи це його добра воля подарувати будинок онуку, на що той відповів, що так. Вона теж не раз чула від останнього, що той хоче залишити будинок онуку.
Свідок ОСОБА_17 суд пояснила, що позивачка є її бабусею, а відповідач двоюрідним братом. Дідусь був перед смертю у важкому стані та завжди говорив, що їх та бабусю позивачку ніхто так не догляне як рідна донька, ОСОБА_4 і їй потрібно залишити будинок. Відповідача та його мати дідусь не любив, тому що вони з ним постійно сперечалися та скандалили.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що в якому стані до смерті перебував померлий ОСОБА_10 не знає. Але коли одного разу вона прийшла до позивачки і та скаржилася, що відповідач погано доглядає її, тому що ще в 16 годині вона нічого ще не їла. Про те кому дістанеться будинок після смерті нічого не знала.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він є сином померлого ОСОБА_10 та позивачки. Так батько був перед смертю хворий, але мати відповідача ОСОБА_11 доглядала за ним. До самої смерті батько все розумів. Він неодноразово говорив йому, що будинок після його смерті залишить онуку, відповідачу по справі. За матір»ю відповідач та його мати гарно доглядають, йому не відомо, що з даного приводу між ними були скандали. Мати ніхто з даного будинку не виганяв, вона буде жити в ньому.
Свідок ОСОБА_20 суду показав, що він є сусідом померлого ОСОБА_10 та позивачки. При житті дідуся він його часто провідував. Свідок не бачив сварок та конфліктів між відповідачем та позивачкою. Ніхто її не ображав. ОСОБА_9 говорив йому, що будинок залишить онуку ОСОБА_5, який є сиротою, його батько ОСОБА_21, син ОСОБА_10, помер. Позивачку забрала донька ОСОБА_4, але її ніхто з будинку на виганяв. Йому відомо, що приїжджав нотаріус та була секретар сільської ради, але він сам не бачив їх.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_10 перед смертю хворів, лежав на ліжку, тому що не міг ходити. ОСОБА_9 залишав будинок всім тим, хто буде доглядати за ним. Навіть сказав, що залишить будинок і свідку, але якщо буде за ним доглядати.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що договір дарування вона згідно чинного законодавства оформляла на дому померлого ОСОБА_10. Вона зайшла в кімнату, де він знаходився та перевірила його особу та запитала чи це є його дійсна воля подарувати будинок онуку. Дідусь відповів, що так. Але в зв»язку з тим, що у нього дуже трусилися руки, вона запропонувала відповідачу знайти людинку, яка зробить підпис за нього. Через деякий час прийшла ОСОБА_16 Свідок перевірила її особу та остання зробила підпис на договорі дарування. Свідок згідно чинного законодавства завірила даний підпис. На запитання свідка померлий ОСОБА_8 про намір подарувати будинок онуку, останній дав ствердну відповідь. ОСОБА_9 розумів значення своїх дій та усвідомлював їх наслідки. Це була дійсна воля померлого. В кімнаті, де оформлявся договір були лише вона, померлий та ОСОБА_16
Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона працює секретарем Хряцківської сільської ради. Одного разу до неї прийшли відповідач та його мати, щоби оформити заяву дозвіл від позивачки по справі на дарування житлового будинку, тому що їм так сказала це зробити нотаріус. Так як позивачка дуже важко ходить, то вона підготувала текст заяви та прийшла до останньої додому. Позивачці було ро»яснено що це за заява та остання підписала. Твердження позивачки про те, що вона не знала, що підписує, не відповідає дійсності, тому що свідок не має ніякого відношення до нарахування чи вручення пенсії.
Заслухавши сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не обґрунтовані не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України якщо фізична особа у зв»язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текс правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених частинами першою - третьою, п»ятою та шостою ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуванному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно ч.1 чт.718 ЦК України дарунком є рухомі, в тому числі гроші та цінні папери, та нерухомі речі.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як встановлено судом позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_8, який помер 6 жовтня 2009 року.
Як вбачається із довідки Герцаївської філії ЧКОБТІ № 60 від 18.03.2010 року згідно договору дарування житловий будинок № 346 по вул.Центральній в с.Хряцка Герцаївського району належить відповідачу ОСОБА_5
На момент смерті ОСОБА_8 в даному будинку проживали його дружина позивачка по справі ОСОБА_2 та їхній онук відповідач по справі ОСОБА_5
Згідно договору дарування від 1 жовтня 2009 року ОСОБА_8 подарував житловий будинок № 346 по вул.Центральній с.Хряцка Герцаївського району ОСОБА_5. Як вбачається з даного договору за дарувальника за дарувальника зробила підпис ОСОБА_16, чия особа та підпис належним чином завірено посвідчувальним написом нотаріуса, який посвідчував даний договір.
Як вбачається із заяви позивачки ОСОБА_2, остання дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_8 подарувати житловий будинок їхньому онуку ОСОБА_5 Дана заява була посвідчена секретарем Хряцківської сільської ради Герцаївського району ОСОБА_24
Позивачка не представила суду рішення виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району № 32 від 24.09.2009 року, свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул.Центральній № 346 в с.Хряцка Герцаївського району від 28.09.2009 року та заповіт, посвідчений секретарем виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району на користь ОСОБА_5 від 29.09.2009 року, зареєстрованого за № 34.
На підставі досліджених доказів по справі та показань свідків, у суду немає підстав для визнання частково недійсним рішення виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району № 32 від 24.09.2009 року, частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок по вул.Центральній № 346 в с.Хряцка Герцаївського району від 28.09.2009 року, визнання договору дарування житлового будинку по вул.Центральній № 346 в с.Хряцка Герцаївського району від 01.10.2009 року, зареєстрованого за 3 851, визнання недійсним заповіту, посвідченого секретарем виконкому Хряцківської сільської ради Герцаївського району на користь ОСОБА_5 від 29.09.2009 року, зареєстрованого за № 34 та вважає за можливе в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
На підставі ст.ст.203, 204, 207, 215, 717, 718, 719 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 211-212, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Хряцківської сільської ради, виконкому Хряцківської сільської ради про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування житлового будинку, визнання недійсним заповіту - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_25 до ОСОБА_26 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення - з дня отримання копії рішення.
Суддя: