Справа № 2-129/10
"06" квітня 2010 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі :
головуючого-судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
за участю позивача ОСОБА_3
представника позивачаОСОБА_4
відповідачаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 31 грудня 2007 року позичив відповідачу 38 000 грн. строком до 31 березня 2008 року, про що останній написав розписку. Оскільки відповідач повернув лише 10 000 грн. а решту суму боргу в добровільному порядку повертати відмовляється, просив стягнути з нього суму боргу в розмірі 28000 грн.
Під час розгляду справи - 17 березня 2010 року, ОСОБА_6 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики з урахуванням індексу інфляції в розмірі 36708 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1788 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.
В судовому засіданні позивач, підтримано його представником позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. У своєму поясненні, позивач послався на те, що 31 грудня 2007 року за наслідками домовленості з відповідачем позичив йому 7600 доларів США, що було еквівалентом 38000 грн. строком повернення до 31 березня 2008 року на що ОСОБА_5 було власноруч написано розписку. Оскільки відповідач свої зобов'язання виконав частково, повернувши йому лише 1 тисч. доларів США що склало 5000 грн. та ще 5000 грн., а всього 10000 грн. просив суд стягнути з відповідача з урахуванням індексу інфляції починаючи з квітня місяця 2008 року по лютий місяць 2010 року включно 36708 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1788 грн. З урахуванням постійних переживань яких він зазнав через неповерненням відповідачем боргу, просив суд також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Відповідач позов визнав часткового та суду пояснив, що у жовтні 2006 року взяв в борг у позивача 5000 грн. строком на 18 місяців домовишсь при цьому про сплату останньому 3% місячних від загальної суму позики. Через фінансові труднощі повернути суми боргу з урахуванням відсотків позивачу в обумовлені сторонами строки не представилося можливим, за наслідками чого він 31 грудня 2007 року власноруч написав позивачу розписку що він нібито отримав у нього всього 38000 грн., тобто суму еквівалентну 7600 доларів (5000 дол. США + відсотки за вказаний період часу) зі строком повернення до 31 березня 2008 року. На протязі часу дії договору він повернув позивачу у два рази всього 10000 грн., а тому вважає що має перед ним борг на загальну суму 28000 грн. Вимоги позивача щодо стягнення з нього суми боргу з урахування індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди вважає безпідставними так як позивач не зазнав ніяких моральних страждань.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, допитавши свідка та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як встановлено судом, 31 грудня 2007 року відповідач отримав від позивача грошові кошти, на умовах строковості до 31 березня 2008 року, про що власноруч написав розписку.
Виходячи з принципу належності та допустимості доказів, з урахуванням пояснень сторін, суд приходить до висновку що сторонами було укладено договір позики на суму еквівалентну 7600 доларів США, що відповідає показам позивача та узгоджується з наявною в матеріалах справи борговою розпискою, в зв'язку з чим, заперечення позивача в частині отримання ним від позивача лише 5000 доларів США суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
За змістом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як випливає з матеріалів справи та підтверджено пояснення сторін, відповідачем в рахунок погашення боргу за договором позики було повернуто позивачу кошти в сумі 1000 доларів США та 5000 грн., що на час розрахунку - 24.07.2008 року за офіційним курсом НБУ України складало - 1033 доларів США (484 грн. за 100 доларів США).
Таким чином, на день звернення позивача до суду загальна сума боргу відповідача за договором позики складає 5567 доларів США (7600 - 1000 - 1033 = 5567).
Пленум Верховного Суду України в пункті 14 Постанови № 14 від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення у цивільній справі ” роз'яснив, що при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Враховуючи що курс НБУ України станом на 4 квітня 2010 року відносно долара США встановлено на рівні 792,5 грн. за 100 доларів США, то сума основного боргу яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 44118 грн. 48 коп. (792,5 грн. х 5567 доларів США = 44118 грн.48 коп.)
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (ч. 1 ст.1050 ЦК України).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Аналіз зазначених норм закону, зводяться до того, що визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті, в зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають.
Разом з тим, за своєю юридичною природою неповернення відповідачем позивачеві грошового боргу є простроченням виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивач про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача 2533 грн. 74 коп. :
44118 грн. 48 коп. х 3 %: 365 х 698 (кількість календарних днів у періоді прострочення повернення боргу з 01.04.2008 р. по 01.03.2010 р.) = 2533 грн. 74 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд знаходить посилання позивача та його представника на статтю 1167 ЦК України як підставу для стягнення моральної шкоди безпідставними, оскільки остатньою врегульовані деліктні правовідносини, а не зобов'язання.
В даному конкретному випадку, до вказаних правовідносин має бути застосовано вимоги ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Зі змісту договору позики (розписки) вбачається, що сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договору позики й спеціальною нормою - ст. 1050 ЦК України.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 80 ЦПК, а також того, що в процесі розгляду справи позовні вимоги було збільшено та позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 425 грн., однак сума задоволених вимог за судовим рішенням складає 46651 грн., виходячи зі змісту вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 425 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 42 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 основний борг за договором позики у розмірі 44063 (сорок чотири тисячі шістдесят три) грн. 00 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2526 (дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат 425 (чотириста двадцять п'ять ) грн., на користь держави судовий збір у розмірі 41 (сорок одна) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя