Справа № 714/401/15-к
Провадження № 1-кп/714/39/15
"18" червня 2015 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
секретар: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Герцаївського районного суду Чернівецької області заяву старшого прокурора прокуратури Герцаївського району Чернівецької області ОСОБА_3 про виправлення описки у вироку Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14.05.2015 року, яким засуджено:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байраки Герцаївського району Чернівецької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, румуна за національністю, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого,
за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, -
28.05.2015 року до суду надійшла заява старшого прокурора прокуратури Герцаївського району Чернівецької області ОСОБА_3 , в якій прокурор просив суд виправити описку у вироку Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14.05.2015 року відносно ОСОБА_4 а саме зазначити «з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік» при визнанні винним за ч.2 ст. 191 КК України та «одного місяця» при визначенні остаточного додаткового покарання.
Викликані належним чином прокурор ОСОБА_3 , засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 2 ст. 379 КПК України питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Розглянувши матеріали справи та зазначену заяву прокурора, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити в зв'язку з відсутністю описки у вироку від 14.05.2015 року, виходячи з наступного.
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14.05.15 року суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 29 квітня 2015 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та старшим прокурором прокуратури Герцаївського району Чернівецької області ОСОБА_3 , по кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014260070000005 від 23.09.2014 року.
Суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України і призначив йому узгоджену міру покарання: за ч. 2 ст. 191 КК України - покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 1 ст. 366 КК України - покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань судом призначено ОСОБА_4 остаточну міру покарання за сукупністю злочинів у вигляді 1 (одного) року та 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалюючи вирок від 14.05.2015 року про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з відповідності угоди про визнання винуватості вимогам процесуального закону та встановив, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України є правильною і не підлягає іншій кваліфікації, в тому числі за більш тяжкі злочини, ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення цієї угоди про визнання винуватості. Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
За таких обставин, та враховуючи щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння у розкритті злочину, що даний злочин не набув значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення та забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, судом встановлено наявність фактичних підстав для доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, та роз'яснено його права, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Також з'ясовано у прокурора, що він розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а сама угода відповідає вимогам закону та нормам КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд врахував умови угоди про визнання винуватості, укладеної 29 квітня 2015 року між останнім та прокурором в кримінальному провадженні № 42014260070000005 від 23.09.2014 року і узгоджену сторонами міру остаточного покарання у вигляді 1 року та 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком 1 рік зі звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, що передбачені в п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Таким чином, за вчинене кримінальне правопорушення засудженому ОСОБА_4 суд призначив покарання, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.
Суд звертає увагу на те, що прокурором в заяві про виправлення описки фактично ставиться питання про внесення змін у вирок, а не виправлення описки, оскільки запропоноване в заяві прокурора виправлення до вироку передбачає призначення засудженому ОСОБА_4 додаткового покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік, хоча сторонами угоди про визнання винуватості таке додаткове покарання за ч. 2 ст. 191 КК України не узгоджено та в обвинувальному акті не зазначено.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 394 КПК України власне й передбачає, що підставою оскарження в апеляційному порядку вироку обвинуваченим є зокрема призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди.
При цьому, ч. 7 ст. 474 КПК України передбачає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Зазначених обставин, на підставі яких суд зобов'язаний відмовити у затвердженні угоди, судом не встановлено. Зазначена норма ч. 7 ст. 474 КПК України не передбачає неправильно визначене та узгоджене сторонами покарання як підставу для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості. При цьому суд, виходячи із вказаних положень процесуального закону призначає узгоджену сторонами міру покарання, не перевіряючи правильність її визначення.
Суд не вправі вийти за межі узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання, як основного, так і додаткового, та призначити засудженому ОСОБА_4 суворіше покарання ніж те, що узгоджене сторонами угоди, в тому числі призначити покарання, яке не передбачено в зазначеній угоді про визнання винуватості.
Таким чином, в заяві про виправлення описки прокурором фактично ставиться питання про призначення засудженому ОСОБА_4 додаткового покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік, яке сторонами угоди не узгоджено, засуджений ОСОБА_4 не давав згоди на його призначення, а тому в задоволенні заяви прокурора про виправлення описки слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 372, 376, 379 КПК України, суд -
В задоволенні заяви старшого прокурора прокуратури Герцаївського району Чернівецької області ОСОБА_3 про виправлення описки у вироку Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14.05.2015 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня оголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали надіслати сторонам кримінального провадження.
Суддя: