р.
Справа №
За позовом
до
про
Представники:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 541 грн. 30 коп. - основного боргу по договору б/н від 28.10.2006 року, 806 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 10 958 грн. 46 коп. - 21% річних, 260 грн. 49 коп. - пені та витрати по справі.
20.01.2009 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 14 150 грн. 16 коп. - основного боргу по договору б/н від 28.10.2006 року, 806 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 10 958 грн. 46 коп. - 21% річних, 2224 грн. 30 коп. - пені та витрати по справі.
Відповідач у судовому засіданні зазначає що, дійсно ним було отримано товар за накладними № 435 від 28.10.2006 р. , № 438 від 31.10.2006 р. на загальну суму 26 540 грн. 30 коп., але вказує на те, що розрахувався повністю, просить суд відмовити в позовних вимогах.
В судовому засіданні 26.02.2009 р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, відповідача суд, -
28.10.2006 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір б/н (далі -Договір).
Відповідно до умов Договору продавець зобов'язався передавати у власність покупця кондитерські вироби в кількості і в асортименті, згідно видатковим накладним, що підписуються сторонами, а покупець взяв на себе зобов'язання приймати і оплачувати їх в порядку, розмірі та у строки, передбачені Договором.
Відповідно до п.2.2. Договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесенням грошових коштів готівкою до каси продавця у розмірі 100% від вартості поставленого товару.
Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 26 541 грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними № 435 від 28.10.2006 р., № 438 від 31.10.2008 р., які підписані та не оспорюється сторонами.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно банківської виписки за 09.01.2009 р., яка знаходиться в матеріалах справи, на момент розгляду справи відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на суму 12 391 грн. 14 коп. (а.с. 26-27).
В частині стягнення заборгованості в розмірі 12 391 грн. 14 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 14 150 грн. 16 коп. і підлягає задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню продавцю в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, пеня складає -260 грн. 49 коп. і підлягає до стягнення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні -806 грн. 66 коп., які підлягають задоволенню.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує продавцю 21% річних від суми заборгованості, 21% річних від суми заборгованості -10 958 грн. 46 коп., який підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі -14 150 грн. 16 коп. -основного боргу, 10 958 грн. 46 коп. -21% річних, 806 грн. 66 коп. -інфляційних, 2224 грн. 30коп.
Доводи відповідача про те, що він повністю розрахувався з позивачем за отриманий ним товар , суд не приймає, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які підтверджували, що ним здійснено оплату за договором.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому, в силу с. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 47, 33 44, 49, 82-85, 116 Господарського- процесуального кодексу України, суд, -
Припинити провадження в частині стягнення 12 391 грн. 14 коп. відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2ІНФОРМАЦІЯ_1) 14 150 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 16 коп. -основного боргу, 10 958 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. -21% річних, 806 (вісімсот шість) грн. 66 коп. -інфляційних, 2224(дві тисячі двісті двадцять чотири) грн.,30 коп. -пені, 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 66 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.