Справа № 2-а - 9993/08/1570
11 червня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання: Кривоносовій І.Є.
за участю сторін:
від прокуратури Приморського району
м. Одеси законний представник - Жигун І.В. (по посвідченню)
від позивача представник - Глиняна Г.В. (по довіреності)
від відповідача представник - Кучеренко Ю.М. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до військової частини А 1785 про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 209958,00 грн., -
До суду з адміністративним позовом звернулася державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси до військової частини А 1785 про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 209958,00 грн., мотивуючи це тим, щозгідно облікових карток військової частини А 1785 станом на 27.02.2009 р. борг складає -209 958, 00 грн. по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Дана заборгованість виникла в результаті подання військовою частиною А 1785 розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік від 28.02.08р. № 11544 на загальну суму - 209 958,00 грн. за 2008 рік. На теперішній час заборгованість військової частини А 1785 по податку з власників транспортних засобів не сплачена.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що за вимогами ст. 21,22 Бюджетного кодексу України військова частина А1785 є розпорядником (відповідного рівня) коштів бюджетного призначення і використовує кошти, які надійшли в порядку виконання Закону України «Про державний бюджет України». Відповідно до пп.7 п.4, пп.5 п.8 постанови Кабінету міністрів України від 03.08.06 №1080 «Про затвердження положення про Міністерство оборони України», соціальне забезпечення покладається на Міністерство оборони та Міністр оборони приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 28.10.2006 року №625 затверджено положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, у п 1.4 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністерство оборони України - головний розпорядник; а командири військових частин - розпорядники третього ступеня та відповідно до п. 4.2.1. цього положення кошти загального фонду за кошторисом Міністерства оборони України виділяються військовій частині забезпечувальним фінансовим органом і спрямовуються тільки на ті потреби, на які вони призначені, у відповідності із затвердженими кошторисами, планами асигнувань, кодами економічної та програмної класифікації видатків та статтями кошторису Міністерства оборони України. Так у військовій частини A1785 кошторисні призначення та грошові кошти за КПКВ 2101020 КЕКВ 1135 загальний фонд (що відповідає рахунку військової частини А1785 № 35211001004909 відкритий в Головному Управлінні Державного казначейства України в Одеській області) на оплату податку з власників транспортних засобів військової частини A1785, згідно класифікації видатків бюджету, який затверджений Наказом Державного казначейства України Міністерства фінансів України від 08.12.2006 № 330, від забезпечуючого фінансового органу не призначались та не надходили. Зокрема ст.7 Бюджетного кодексу України забороняє нецільове використання бюджетних коштів. Крім цього відповідно до п.6 ст.2 Закону України «Бюджетного кодексу України» Бюджетна Установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, законного представника прокуратури Приморського району м. Одеси та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що військова частина А 1785 з 19.01.1999 року перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси в якості платника податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП № 2222 від 12.03.2009 року (аркуш справи 43).
Згідно ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991р. відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків у відповідності з законами України.
Судом встановлено, що згідно облікових карток військової частини А 1785 (аркуші справи 6, 44) у відповідача існує заборгованість по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 209 958, 00 грн.
Судом встановлено, що дана заборгованість виникла в результаті подання військовою частиною А 1785 розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік від 28.02.2008 року № 11544 (аркуші справи 7-8) на загальну суму - 209 958,00 грн. за 2008 рік, а саме по періодах: I квартал на суму - 52 489,50 грн.; ІІ квартал на суму - 52 489,50 грн.; ІІІ квартал на суму - 52 489.50 грн.; ІV квартал на суму - 52 489,50 грн. Також, судом встановлено, що на теперішній час заборгованість відповідачем не сплачена.
Відповідно до ст. 5. Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Згідно з ст. 6 Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами па підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником в податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, заборгованість у відповідача утворилась в результаті несплати зобов'язань самостійно визначених у розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (аркуші справи 7-8).
Згідно із ст. 7 Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.
Згідно з п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Судом також встановлено, що ДПІу Приморському районі м. Одеси були вжиті заходи по одержанню заборгованості по обов'язковим платежам військової частини А 1785 у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до ст. 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були направлені перша № 1/1602 від 13.06.2008 року та друга № 2/3029 від 21.07.2008 року (аркуш справи 11) податкові вимоги.
Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача та не приймає до уваги заперечення відповідача на позов з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 N 1963-ХП платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Будь-яких пільг щодо сплати цього податку на підставі ст. 4 Закону України N 1963 військовим частинам не надано.
Згідно ст. 39 Закону України «Про власність» (чинному на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т. ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства» від 16.07.1999 року установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251 -XII, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Згідно преамбули Закону України «Про Збройні Сили України» цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Згідно ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з Законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» пільги визначені уст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» не можуть поширюватись на відповідача.
Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування» є спеціальним Законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України» не є законом про оподаткування, суд вважає, що відсутні законні підстави для звільнення військової частини А 1785 від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо військової частини А 1785 є обґрунтованими, та такими, які підтверджені доказами та відповідають чинному законодавству, а отже сума заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 209 958,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись Законом України «Про систему оподаткування», Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2,4, 94,158,160, 163, 167, КАС України, суд, -
Задовольнити адміністративний позов державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до військової частини А 1785 про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 209958,00 грн. у повному обсязі.
Стягнути з військової частини А 1785 суму заборгованості по податку з власників наземних транспортних засобів та самохідних машин і механізмів у розмірі 209958,00 грн. та перерахувати на розрахунковий рахунок № 33214807700008, код платежу 12020100, одержувач: УДК у м. Одеса ГУДКУ в Одеській області 23862106 банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: